Словарь української мови (1924)/приказувати
| ◀ приказування | Словарь української мови П приказувати |
прикалабок ▶ |
|
Прика́зувати, зую, єш, сов. в. приказа́ти, кажу́, жеш, гл. 1) Приговаривать, приговорить, примолвить. Піди до ополонки, устроми в ополонку хвіст та.... і приказуй, ловись, рибко, мала і велика. Рудч. Ск. II. 8. 2) Наказывать, наказать, распорядиться. Мені мати приказала, щоб я з вами не гуляла. Мет. 30. Ой мати дочку мала та її заміж дала; як давала, то приказувала, щоб у гості не бувала. Мет. 256.