ну́ти, ну́, не́ш, гл. Обдирать, ободрать, обтереть, сдѣлать ссадину. От же там є пеньок дубовий обшморганий колесами. ЗОЮР. I. 134. 2) Сжавъ въ рукѣ стебель растенія, оборвать движеніемъ руки вдоль стебля его листочки, вѣточки, колосья. Хліба високії, колос аж до землі, а Бог обшморгує колос, обшморгує. Сим. 210.
Обшпа́рити. См. Обшпарювати.
Обшпа́рювати, рюю, єш, сов. в. обшпа́рити, рю, риш, гл. Ошпаривать, ошпарить, обжечь горячей жидкостью. Христя обшпарила руку. Мир. Пов. II. 52.
Обшуга́ти, ся. См. Обшугувати, ся.
Обшу́гувати, гую, єш, сов. в. обшуга́ти, га́ю, єш, гл. 1) Очищать, очистить отъ шелухи (гречу). Обшугаю гречку на крупи. 2) Обрывать, оборвать вѣтромъ, оббить (о листьяхъ дерева). Найдуть на тебе буйнії вітри з лютими морозами, кору обіб'ють… листя обшугають. МУЕ. III. 132.
Обшу́гуватися, гуюся, єшся, сов. в. обшуга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Очищаться, оббиваться, отлетать. Пил обшугується, як товчуть гречку. Кіев. у. 2) Истрачиваться, истратиться, издержаться. Обшугався так, що й шага нема. Борз. у.
Обшука́ти. См. Обшукувати.
Обшу́кування, ня, с. Обыскиваніе.
Обшу́кувати, кую, єш, сов. в. обшука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Обыскивать, обыскать. Їсти хочеться (вовкові). Обшукав він скрізь лисиччину хатку, — нема нічого. Рудч. Ск. II. 7. Обшукав його та й найшов п'ятсот тисяч. Рудч. Ск. I. 202. 2) Искать, поискать. Та нехай вони та громадою воли обшукають. Нп. 3) Обманывать, обмануть. Жид як не обшукає, то навет і не пообідає. Ном. № 912.
Общипа́ти. См. Общипувати.
Общи́пувати, пую, єш, сов. в. общипа́ти, па́ю, єш, гл. Общипывать, общипать. Я цю черешеньку й общипала. КС. 1883. II. 378.
Общи́тити, чу, чиш, гл. Защитить.
Общу́брати, раю, єш, гл. = Обскубти. Общубрати чупер. Вх. Зн. 43.
Об'юши́ти, шу́, ши́ш, гл. Облить кровью. Як ударив лев у камінь, — кохті позлізали… Заревів лев, підняв лапи, лапи об'юшило. Рудан. I. 75.
Об'яви́ти, ся. См. Об'являти, ся.
Об'я́вка, ки, ж. 1) Сообщеніе, объявленіе кому, заявленіе. Побачила вона, що невістка її в ставку мертва, та й дала тоді об'явку старості, а він і мене кликнув у поняті. Верхнеднѣпр. у. Пішов один чоловік давать об'явку у волость, що в його вкрадено кобилу. Грин. I. 97. 2) Голосъ (при баллотировкѣ). Паньку дали три об'явки більше, як Стеценку, то через те й став старшиною. Золотон. у.
Об'явля́ти, ля́ю, єш, сов. в. об'яви́ти, влю́, виш, гл. 1) Объявлять, объявить. Я ж тобі всю правду об'являю. Чуб. V. 825. 2) Предъявлять, предъявить. Тоді зараз його зв'язали, та об'явивши у стан, а там уже і оддали на Сібір. Рудч. Ск. I. 209.
Об'явля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. об'яви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Являться, явиться, появиться, обнаруживаться, обнаружиться. Вх. Лем. 441. Честь і слава Кийову й Дніпрові, коли об'явиться там новий филозоф. Левиц. Пов. 89. Святий Миколай об'явивсь до його стариком. Чуб. 2) Представляться, представиться, явиться. Як єсть у тій хаті відьма, вона тобі тії ж ночі сама об'явиться. Мнж. 139. Він пішов у те село, переночував у їдної баби і не знає, шо то його село і на другий день об'явивсь громаді. Чуб. I. 182. 3) Дѣлаться, сдѣлаться явнымъ. Нема бо нічого схованого, щоб не об'явилось. Єв. Мр. IV. 22.
Об'яза́ти, ся. См. Об'я́зувати, ся.
Об'я́зувати, зую, єш, сов. в. об'яза́ти, жу́, жеш, гл. Обвязывать, обвязать. Об'язані вірьовками. Стор. МПр. 131.
Об'я́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. об'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. Обвязываться, обвязаться.
Об'я́коритися, рюся, ришся, гл. Твердо стать, укорениться. ( Уман. у.); упереться. Мнж. 187.
Об'ясни́ти, ню́, ни́ш, гл. Освѣтить, сдѣлать свѣтлымъ, яснымъ. Москалики степи вкрили, киверями об'яснили, шабельками очорнили. Грин. III. 261.
О́вад, да, м. = Овід. Овад роси боїться. Ном. № 14025.
О́вадний, а, е = Оводний. Проск. у.
Ова́к, нар. Иначе. Єдному Бог дасть сяк, а другому овак. Ном. № 1697.
Овала́шити, шу, шиш, гл. 1) Оскопить. 2) Украсть. Прийде та овалашить що небудь та й піде. ЗОЮР. I. 10.
Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі… — Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур. К. ЧР. 113.