Словарь української мови (1924)/обскубати

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обскубати
Берлін: Українське слово, 1924

Обскуба́ти, баю, єш, сов. в. обску́бти, бу́, бе́ш, гл. 1) Ощипывать, ощипать (перья, волоса). Задрипаний такий (півень), обскублений, гребінь на йому покльований, крила мов деркачі. Сим. 211. 2) Обрывать, оборвать, обдергать. Обскубли йому таки добре чуба.