V. 109. Попрошпечувались, дак їх і попрогонили. Г. Барв. 44.
Попроща́ти, ща́ю, єш, гл. — кого́. Проститься съ кѣмъ.
Попроща́тися, ща́юся, єшся, гл. Попрощаться. Ти б коня добув, до мене прибув, попрощався зо мною. Мет. 66. Поцілувались, попрощались. ЗОЮР. I. 73.
Попру́г, га, м. Шрамъ, царапина. Коняка дзизнула по морді, попруг зробила на носі — і досі знать. Верхнеднѣпр. у.
Попру́га, ги, ж. 1) Подпруга. Шух. I. 252. Вх. Зн. 61. Вас. 160. Та купимо сідельце з попругою. Грин. III. 320. Та підтягай, джуро, та підтягай, малий, тугенько попруги. АД. II. 44. 2) Поясъ кожаний, — См. Ремінник. Чуб. VII. 418. 3) Часть толчеи. См. Ступа ножінв. Шух. I. 161, 162. 4) Часть рыболовнаго сака. См. Сак. Шух. 5) Полоса, — напр. поперечная полоса на боку перістого вола. Рудч. Чп. 255. Між небом і водою став чорною попругою ліс. Левиц. ПЙО. I. 500. Сонце… довгою й широкою попругою лягло через усю хату. Мир. ХРВ. 182. Ум. Попру́жка, попру́женька, попру́жечка. Ой підтягай, та малий хлопку, попруженьки стуга. АД. II. 71. Попрямуйтеся ви, вильні доріженьки, поправуйтеся ви, лихі воріженьки. Нп. (Балт. у.).
Попру́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ попруга. 2) То-же, что и окра́йка, узкій шерстяной поясъ у женщинъ. Шух. I. 132, 123. Kolb. I. 46.
Попрутикува́ти, ку́ю, єш, гл. Сдѣлать пру́тик. Оце вже тобі сорочку попрутикувала і позубцювала в поділках. Кіев. у.
Попруча́тися, ча́юся, єшся, гл. Побарахтаться. Попручався, поки й вирвався.
Попряди, дів, мн. = Попрядки. Прийде до її кума на попряди. О. 1862. I. 73.
По́прядки, док, мн. = Попряхи. В одну хату нас, дівчат, натириться, було, як раків у ятір, на попрядки. Г. Барв. 102.
Попрямува́ти, му́ю, єш, гл. Пойти напрямикъ, направиться. Гапка потягла в хату, а Іван попрямував до клуні.
Попрямува́тися, му́юся, єшся, гл. Выпрямиться.
Попря́ник, ка, м. Медовый пряникъ. Борз. у.
Попря́сти, ду́, де́ш, гл. Спрясть. На́ тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла. Рудч. Ск. II. 44.
Попря́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Попрясть нѣкоторое время. 2) Спрясться. Прокидається, а ті мички попрялись, посукались. Рудч. Ск. II. 44.
Попря́тати, таю, єш, гл. Прибрать. Мнж. 57.
Попря́тниця, ці, ж. Хорошая хозяйка, прибиральщица. До хати попрятницю, до поля робітницю, до комори ключницю. Гол. IV. 332. А сестриця-попрятниця. Мнж. 57.
Попря́тно, нар. Чисто, опрятно. Вх. Зн. 53.
Попря́тувати, тую, єш, гл. Прибирать. Взялись попрятувати. Св. Л. 280.
По́пряхи, рях, ж. мн. Дневныя собранія дѣвушекъ въ досвітча́ній хатѣ, безъ участія парней, для пряденія и другихъ работъ; бываютъ послѣ 1 октября. Мил. 61. Приходь до мене на попряхи. КС. 1883. XII. 698. Після Миколи не виходила ні на досвітки, ні до кого на попряхи. Мир. Пов. I. 137.
Попсува́ння, ня, с. Порча.
Попсува́ти, псую́, єш, гл. Испортить. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо. Ном. № 2052. Запаски мої найкращі попсували.
Попсува́тися, псую́ся, є́шся, гл. Испортиться.
Попува́ння, ня, с. Священствованіе, бытіе попомъ. Сів на попування в Солодьках. Св. Л. 290.
Попува́ти, пу́ю, єш, гл. Священствовать, быть попомъ. При тій церковці попує. К. МБ. X. 2.
Попу́дити, джу, диш, гл. Погнать. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли.
Попужну́ти, жну́, не́ш, гл. Пугнуть. Як уже пужнули драпіжників, вона поруч з батьком на диво билась з ворогами. Стор. МПр. 28.
Попу́кати, каю, єш, гл. 1) Постучать. 2) Лопнуть (во множествѣ). Попукають шибки у зімі. Каменец. у.
Попу́катися, каємося, єтеся, гл. Лопнуть (во множествѣ). Варити, покіль ячмінь попукається.
Попука́ч, ча́, м. Удодъ (птица). Угор.
По́пуск, ку, м. Послабленіе, попущеніе — попуска́ти. Дозволять, потворствовать. По що ж ти їм сей попуск попускаєш? К. ХП. 79.
Попуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. попусти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз.