Словарь української мови (1924)/прутик

by Борис Грінченко

◀ прутивус

Словарь української мови Борис Грінченко П прутик

прутикувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пру́тик, ка, м. 1) Ум. отъ прут. Чуб. I. 50. Гн. I. 40. 2) Родъ мере́жки. (КС. 1893. V. 281. Чуб. VII. 415). Скорѣе: часть мере́жки: рядъ круглыхъ отверстій съ обѣихъ сторонъ; шьется также и отдѣльно — по краямъ полотенца, сорочки.