рѣть, сдѣлаться болѣе тихимъ. Семен поплохшав. Волч. у.
Поплу́тати, таю, єш, гл. Спутать, запутать.
Поплу́татися, таюся, єшся, гл. Спутаться, запутаться.
Поплюва́ти, плюю́, є́ш, гл. Поплевать.
Поплюга́віти, віємо, єте, гл. = Споганіти, но во множествѣ.
Поплюндрува́ти, ру́ю, єш, гл. Разорить, разграбить (во множествѣ).
Поплю́скнути, ну, неш, гл. Сплющиться, стать плоскимъ, щуплымъ. Калина зімою взяла та й поплюскла, — ягоди стали плисковаті, що й соку в їх не зосталось. Рк. Левиц. Посуха захватила жито, а зерно й поплюскло. Черниг. у.
По́плюсок, ску, м. = Поплісок. Тепер тут води багато, а перш були тільки поплюски води. Кобеляк. у.
Попля́ка́ти, каю, єш, гл. Пососать у матки молока. Мнж. 189. Близнят, коли одна вівця не попляка́ обох, одно одбірається. О. 1862. V. Кух. 32.
Поплями́ти, млю́, ми́ш, гл. Запятнать, покрыть пятнами.
Поплями́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Запятнаться, покрыться пятнами.
Попля́мкати, каю, єш, гл. Почавкать (губами).
Попоби́ти, б'ю́, є́ш, гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490.
Попобрьо́хатися, хаюся, єшся, гл. Долгое время побродить въ водѣ, въ тинѣ. Попобрьохалася я в тій копанці, поки таки, дав Бог, вилізла. А то вже думала, що й смерть мені там буде. Кіев. у.
Попове́штатися, таюся, єшся, гл. Много походить, много постранствовать. І поповешталась же сердешна Катря, чужі пороги оббиваючи. Морд. Оп. 13.
По́повзом, нар. Ползкомъ; скользя. Плуг вискочив з борозни і потягся поповзом по землі.
Поповзти́, зу́, зе́ш, гл. Поползти. Он гадюка поповзла.
Поповива́рювати, рюю, єш, гл. Повыварить много. Поповива́рювати води́ з ко́го. Измучить кого придирками, издѣвательствомъ. Ще трохи знущався ти з нас?… Ще мало поповиварював води, як жили в тебе? Мир. Пов. I. 131.
Попо́вий, а, е = Попів.
Попо́вич, ча, м. Поповичъ, сынъ попа.
Попововту́затися, жуся, зишся, гл. Повозиться много. Багато треба коло того ледачого попововтузатися. О. 1862. I. 65.
Поповчи́ти, вчу́, вчи́ш, гл. Учить достаточно много, долго. У школу оддали і там чимало поповчили. Шевч. II. 146.
Поповчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Учиться достаточно много, долго. Поповчивсь і я чимало, та не дуже навчився.
Попогари́кати, каю, єш, гл. Побранить, поворчать, дѣлая кому-либо внушенія. Попогарикає було ще, поки зберуться. Сим. 222.
Попоги́біти, бію, єш, гл. Побѣдствовать. Як попогибіє з тиждень, то покине горілку пити. НВолын. у.
Попоговори́ти, рю́, риш, гл. Поговорить много.
Попогребти́, бу́, бе́ш, гл. Погресть много. Душі гірко стане, як попогребеш, женучи так швидко човна.
Попогрю́кати, каю, єш, гл. То-же, что и грю́кати, но продолжительное время. Попогрюкала добре в двері, поки почули, — добре сплять люде. Харьк. у.
Попогря́кати, каю, єш, гл. Погремѣть много. Попогрякав (грім). Мнж. 115.
Поподи́бати, баю, єш, гл. Много походить. Зміев. у.
Поподу́ти, дму́, дме́ш, гл. Подуть много.
Попожури́тися, рю́ся, ришся, гл. Попечалиться много. Що вона попожурилась. Г. Барв. 58.
Попозі́пати, паю, єш, гл. Достаточно покричать.
Попої́здити, джу, диш, гл. Поѣздить много. Як попоїздили, так набрали собі усякого звіра. Мнж. 31.
Попої́сти, ї́́м, їси́, гл. Поѣсть. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Грин. II. 309. Жінко! та чи нема чого попоїсти? Далебі аж шкура болить, так їсти хочеться. Котл. МЧ. 446.
Попойти́, йду́, йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги. Кіев. у.
Попо́к, пка́, м. 1) Ум. отъ піп. 2) = Жидок 2. 3) = Попичка. Вх. Пч. II. 13.
Попокла́нятися, няюся, єшся, гл. Покланяться много. Так вона мені попокланялась, попопросила мене. Грин. I. 32.
Попокуде́лити, лю, лиш, гл. Потаскать за волосы долго и сильно. Так він
