Словарь української мови (1924)/піп

by Борис Грінченко

◀ піняти

Словарь української мови Борис Грінченко П піп

пір ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Піп, попа́, м. 1) Попъ, священникъ. Попа́ в ре́шеті вози́ти. Утаивать грѣхъ на исповѣди. 2) Пт. Fulica astra, лысуха черная. Вх. Пч. II. 11. 3) Насѣк. = Зеленяк 1, Cetonia aurata. Вх. Пч. I. 5.