раз надіну. Моє попадалось, дак оце, спасибі вам, тепер зніму. Г. Барв. 29.
Попада́тися, да́юся, єшся, сов. в. попа́стися, ду́ся, де́шся, гл. Попадаться, попасться, быть пойману, захвачену. Попалася в лихі руки невірній дружині. Мет. 253.
Попаде́нко, ка, м. Сынъ попадьи.
Попади́н, на́, не.́ Попадьинъ. Попадина дочка. Г. Барв. 294, 295.
Попади́ця, ці, ж. Та, которая попалась? Молодице моя, попадице моя, попади ти мені, — буде добре тобі. Чуб. IV. 517.
Попа́дька, ки, ж. Ум. отъ попадя.
Попадя́, ді, ж. 1) Попадья, жена священника. Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. Мет. 237. 2) Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: бутылка настоенной водки, которую (бутылку) мать невѣсты затыкаетъ пучкомъ калины и обвязываетъ красной ленточкой; попаді не трогаютъ до тѣхъ поръ, пока не пріѣдутъ отъ новобрачнаго дружки́ послѣ комо́ри. МУЕ. III. 92. Ум. Попа́дька. Поглянув панотець на свою попадьку. Св. Л. 200.
Попайди́ти, ди́ть, гл. безл. Повезти, удаться. Мені попайдило.
Попа́костити, кощу, стиш, гл. Изгадить, испортить.
Попакува́ти, ку́ю, єш, гл. Упаковать (во множествѣ).
Попакува́тися, ку́ємося, єтеся, гл. Упаковать (о многихъ).
Попаламарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Побыть пономаремъ.
Попала́ти, ла́ю, єш, гл. Попылать.
Попалахкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Попылать сильно.
Попали́ти, лю́, лиш, гл. Сжечь; обжечь (во множествѣ). Гей роспустили пожар по долині, попалили діти солов'їні. АД. I. 269.
Попали́тися, лимося, теся, гл. 1) Сжечься, обжечься (во множествѣ). 2) Попали́лося на не́бі. При закатѣ солнца облака стали красны. Вх. Лем. 453.
Попані́ти, ні́ю, єш, гл. Сдѣлаться бариномъ. Ну, як уже й мужик попаніє, то хан з його буде. Харьк. у.
Попантрува́ти, ру́ю, єш, гл. Посторожить.
Попанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Погосподствовать, поцарствовать, побыть бариномъ. І над нашим ще народом ще хоть трохи попануй. Котл. Од. 494. Як би тобі довелося в нас попанувати. Шевч. 453. 2) Поблагопріятствовать, подѣйствовать. Тепер весна попанувала на ярину. НВолын. у.
Попа́нькатися, каюся, єшся, гл. Поняньчиться, поухаживать за кѣмъ.
Попаня́читися, чуся, чишся, гл. = Попаніти. Сим. 141. Все теє куди попанячилось і пиндючиться почало. Сим. 227.
Попа́рити, рю, риш, гл. 1) Попарить горячей водой, на огнѣ, — во множествѣ. Тікай лиш од печі, — попарю плечі. Грин. I. 243. 2) Высѣчь розгами, побить. Як попарить мужик ціпом, — аж шкура облізла. Грин. III. 674. За теж їх і попарили сьогодні (різками). Мир. ХРВ. 268.
Попа́ритися, рюся, ришся, гл. Попариться.
Попарта́чити, чу, чиш, гл. Испортить плохой работой (во множествѣ).
Попарто́лити, лю, лиш, гл. = Попартачити.
Попарто́рити, рю, риш, гл. = Попартолити.
Попарубкува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть парнемъ. Попарубкував трохи, то його й женимо. Морд. Пл. 13.
Попарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Спарить нѣсколько паръ. 2) Поженить нѣсколькихъ. Попаруєм діток. К. Досв. 109.
Попарува́тися, ру́ємося, єтеся, гл. 1) Спариться (о многихъ). 2) Вступить въ бракъ (о многихъ).
Попарши́віти, віємо, єте, гл. Сдѣлаться паршивымъ (о многихъ), сдѣлаться плохимъ (о многихъ).
По́па́с, су, м. Кормъ на пастбищѣ, пастбище, выпасъ. Рудч. Чп. 47, 252. Поїдемо разом з вітром, попасу не буде. Мет. 97. Ста́ти на по́па́сі. Остановиться, чтобы попасти воловъ, лошадей. Ой пішли чумаки з України стали на попасі край долини. Мет. 369. По́пасом = Попаски 1. Попасом поїдемо. Ум. Попа́сочок.
Попаса́ння, ня, с. Кормъ на пастбищѣ. Пустили коней на попасання. Макс. (1849). 54.
Попаса́ти, са́ю, єш, гл. Пасти въ дорогѣ. Воли попасали. Рудч. Чп. 89. Іде Марко з чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає. Шевч. 116.
Попас́ище, ща, с. Пастбище. Оце коло хутора і попасище має. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
