тільки облизатися, бачивши, як той купив собі землю. Отсюда — о́близня пійма́ти. (См.).
Обли́ну́ти, ну, неш, гл. Облетѣть.
Облипа́ти, па́ю, єш, сов. в. обли́п(ну)ти, ну, неш, гл. Облипать, облипнуть. Одежа коло вас облипла. Котл. Ен.
Обли́ти, ся. См. Обливати, ся.
Облихосло́вити, влю, виш, гл. Очернить, обнести, озлословить. Та бодай їх путь заклекотіла, як вони мене отак облихословили, хто його зна за віщо і про що. Богодух. у.
Обли́ччя, чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий.
Обли́шити, шу, шиш, гл. Оставить, бросить. Ні вже, облиште з кожухом, тепер шити ніколи: треба молотити. Кобел. у. Облиш уже, не займай його. Константиногр. у. Мене облишила любая дівчина. Чуб. V. 107.
Обли́шитися, шуся, шишся, гл. Не стать, не хватить. Сновигає: вже й одежі й харчу облишився. О. 1862. VI. 54. У його вода мабуть скоро облишиться. Валк. у.
Облі́г, логу, м. Давно непаханное поле. А в моєї родини пшениці ланами, в мене молодої лежить облогами. Гол. I. 239. Ой куди були ярії пшениці, тепер туди облоги. Чуб. V. 468. См. Обліжок. Упав сніжок на обліжок. Чуб. V. 401.
Облі́жний, а, е. 1) = Облоговий 1. 2) = Облоговий 2. Обліжна хороба; обліжний дощ.
Обліжо́к, жка́, м. Ум. отъ обліг.
Облізко́вий, а, е = Обапольний. Облізкові дошки. Кобел. у.
Облі́зок, зка, м. = Обаполок. Кобел. у.
Облі́зти. См. Облазити.
Облій, ло́ю, м. Протаявшій, покрытый водою снѣгъ.
Облікува́ти, ку́ю, єш, гл. Признать, счесть. Його ні за що мають, облікували за ледащо. Васильк. у. Його ще за панів усе село облікувало за всьогосвітнього злодія. Васильк. у.
Облі́мок, мка, м. У гребенщиковъ: нижняя часть рога отъ основанія его. Вас. 163.
Обліпи́ти. См. Обліплювати.
Облі́плювання, ня, с. Облѣпливаніе, облѣпка, оклеиваніе, оклейка.
Облі́плювати, плюю, єш, сов. в. обліпи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Облѣплять, облѣпить, оклеивать, оклѣить. 2) Тѣсно окружать, окружить, обсѣсть. Дівчата та молодиці обліпили. Левиц. ПЙО. I. 486.
Обліта́ти, та́ю, єш, гл. Облетать, облетѣть. Я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5.
О́блітку, нар. Лѣтомъ. Це було саме облітку. Харьк.
Облічи́ти, чу́, чиш, гл. Счесть, сосчитать. Облічив усе добро.
Облічи́тися, чу́ся, чишся, гл. Сдѣлать разсчетъ. Пив, гуляв цілий тиждень, а як облічився з шинкарем, то й нічим заплатити.
Обло́га, ги, ж. 1) Осада. Наливайком козаки з облоги визволились. К. ЦН. 309. 2) Каждое изъ наклонно идущихъ бревенъ, изъ которыхъ сдѣланъ желобъ для спусканія срубленныхъ деревьевъ съ горы. См. Ризи. Шух. I. 179. 3) мн. обло́ги. Оконная рама. Вх. Зн. 42.
Облогови́й, а́, е́. 1) Относящійся къ непаханному полю. Облогове сіно. 2) Повсемѣстный. Облогова хороба на дітей — скрізь мруть. О дождѣ: обложной, затяжной. Облоговий дощ. Мнж. 148.
Облогува́ти, гу́ю, єш, гл. О полѣ: лежать невоздѣланнымъ. Третє літо вже оці дві десятині облогують. Харьк.
Обложе́нець, нця, м. Осажденный.
Обложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Обікласти. Пан обложив біля себе роботників. Грин. I. 217. 2) Уложить (спать). Я обложив її з дітьми, — було це уночі. Новомоск. у. 3) Обложить, осадить. Ой ні, не татари, — християнська сила, мов хмарами грімучими табор обложила. К. Досв. 7. 4) безл. Його обложи́ло. У него распухла шея — при дифтеритѣ, а также при заушницѣ. Екатеринославск. г.
Обложи́тися, жу́ся, жишся, гл. 1) = Обікластися 1. Стань, каже, серед церкви, обложись вальками і возьми з собою торбинку груш. Рудч. Ск. II. 29. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади. Мир. ХРВ. 8. 2) Окружить себя. Обложився дітьми, як дід онучами. Ном. № 9185.
Обло́ки, ків, м. мн. = Оболоки. Буйний вітер, розгонь хмари, облоки очисть. Чуб. V. 2. Сидить Господь Ісус Христос на святих облоках. Грин. III. 148.
Обломи́ти, млю́, миш, гл. Обломать, сломать. Мій кінь стані не простоїть, моя зброя кілка не обломить. Чуб. V. 151.
Обломи́тися, млю́ся, мишся, гл. Обломиться, сломаться. Вісь обломилась. К. I. 48.
