лавка. КС. 1883. III. 676. Чернець… стояв у підкапку. О. 1861. X. 23. 2) = Очіпок. Подають молодій підкапок; вона його тричи кидає до порога, а тоді таки надівають на голову. Грин. III. 548.
Підка́постити, щу, стиш, гл. Подгадить, повредить тайкомъ.
Підкаса́тися, са́юся, єшся, гл. 1) Засучить рукава. 2) Подобрать платье, полы платья. Гол. Од. 28.
Підка́т, ту, м. Вырѣзка ниже широкой части прядильнаго гребня. Сумск. у.
Підкида́ння, ня, с. Подбрасываніе, подкидываніе.
Підкида́ти, да́ю, єш, сов. в. підки́нути, ну, неш, гл. 1) Подбрасывать, подбросить вверхъ. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро. Рудч. Ск. I. 61. 2) Подбрасывать, подбросить; подложить, подкинуть; прибавить. Підкинув його під припічок. Грин. I. 152. Дитину підкинути кому. Пішов підкинуть волам сіна. Шевч. Був у їх стожок сіна, то чоловік підкине, то воно й ззість. Рудч. Ск. I. 39. А підкинь у грубу ще дров. 3) Придѣлывать, придѣлать что либо. Підкинути нову вісь. Підкинути підметки.
Підкида́тися, да́юся, єшся, сов. в. підки́нутися, ну́ся, нешся, гл. 1) Подбрасываться, подброситься, подкидываться, подкинуться вверхъ. Так його трусить, так трусить пропасниця, — аж угору чоловік підкидається, не влежить. Харьк. О рыбѣ, выбрасывающейся на поверхность воды: Сьогодні багато риби підкидається, — он ба, яка здорова зараз підкинулась. Харьк. 2) Тольк. несов. в. Заниматься подбрасываніемъ. Вишеньками забавлятися, яблучками підкидатися. Чуб. III. 292. 3) Подбрасываться, подкидываться, подкинуться. Тричи на день у нас волам сіно підкидається, 4) О болѣзни, преимущ. о сыпяхъ, язвахъ: прикидываться, прикинуться, пристать. Підкинулось дике мнясо. Підкинулась бешиха. Зміев. у.
Підки́дач, ча, м. Подбрасыватель.
Підкидни́й, а́, е́. Подкидной, незаконный ? — ду́рень. См. Дурень.
Підкидча́та, чат, с., мн. Маленькіе саночки, которыя при перевозкѣ дерева подставляются подъ тотъ его конецъ, который виситъ съ большихъ саней. Волч. у.
Підки́дьок, дька, м. Подкидышъ. Желех.
Підки́нути, ся. См. Підкидати, ся.
Підкі́вка, ки, ж. Подкова на обуви. У жидівки чорні брівки, високі підківки. Макс. Ум. Підкі́вонька, підкі́вочка. З ким стояла, говорила, — підківоньки знати. Чуб. III. 112.
Підкі́сник, ка, м. Лента, вплетенная въ косу. О. 1861. XI. 28. Ум. Підкі́сничок. Мет. 199.
Підкла́д, ду, м. 1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад. Федьк. 2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло. Шух. I. 78. Вх. Зн. 61. 3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, ду́ги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держа́к — древко. Шух. I. 228.
Підклада́ння, ня, с. Подкладываніе.
Підклада́ти, да́ю, єш, сов. в. підкла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Подкладывать, подложить. А підклала білу ручку під головочку свою. Чуб. V. 433. 2) Подкладывать, подложить еще. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати, водицею напувати. Чуб. V. 942. 3) — ру́ки кому́, під ко́го. Помогать, помочь кому съ усердіемъ. Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати. Г. Барв. 500.
Підклада́ч, ча, м. Бревнышко, подкладываемое подъ лодку при ея витягиваніи. (Стрижевск.).
Пі́дкладка, ки, ж. 1) Предметъ, служащій для подкладыванія подъ что нибудь. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою, збиті докупи, дві дошки на підкладках з колодочок. Левиц. Пов. 20. 2) Подкладка (одежды). 3) Подошва башмака. Вх. Зн. 49.
Підкла́сти. См. Підкладати.
Підклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. підкли́кати, чу, чеш, гл. Подзывать, подозвать. Мужик його підкликав, за чубика посмикав. Нп.
Підклони́ти, ся. См. Підклоняти, ся.
Підклоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. підклони́ти, ню́, ниш, гл. = Підхиляти, підхилити.
Підклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. підклони́тися, ню́ся, нишся, гл. = Підхилятися, підхилитися. Підклонилися латиненій ляхві. К. Дз. 114.
Підко́ва, ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма
