Словарь української мови (1924)/підкладати
| ◀ підкладання | Словарь української мови П підкладати |
підкладач ▶ |
|
Підклада́ти, да́ю, єш, сов. в. підкла́сти, кладу́, де́ш, гл. 1) Подкладывать, подложить. А підклала білу ручку під головочку свою. Чуб. V. 433. 2) Подкладывать, подложить еще. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати, водицею напувати. Чуб. V. 942. 3) — ру́ки кому́, під ко́го. Помогать, помочь кому съ усердіемъ. Не туди він дивиться, щоб нам руки підкладати, а щоб нас у лабетах своїх держати. Г. Барв. 500.