Словарь української мови (1924)/підкидати

by Борис Грінченко

◀ підкидання

Словарь української мови Борис Грінченко П підкидати

підкидатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Підкида́ти, да́ю, єш, сов. в. підки́нути, ну, неш, гл. 1) Подбрасывать, подбросить вверхъ. Хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро. Рудч. Ск. I. 61. 2) Подбрасывать, подбросить; подложить, подкинуть; прибавить. Підкинув його під припічок. Грин. I. 152. Дитину підкинути кому. Пішов підкинуть волам сіна. Шевч. Був у їх стожок сіна, то чоловік підкине, то воно й ззість. Рудч. Ск. I. 39. А підкинь у грубу ще дров. 3) Придѣлывать, придѣлать что либо. Підкинути нову вісь. Підкинути підметки.