Церкву обдирає, а корчму латає. Ном. № 11723.
Обдира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. обідра́тися и обде́ртися, обдеру́ся, ре́шся, гл. 1) Обдираться, ободраться. 2) Обрываться, оборваться (о платьѣ), обнашиваться, обноситься. Чи бачиш, як ми обідрались. Котл. Ен. I.
Обділи́ти. См. Обділяти.
Обділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. обділи́ти, лю́, лиш, гл. Надѣлять, надѣлить всѣхъ, раздѣливъ, дать всѣмъ. Батюшка вийшов на царські врата да почав проскурою народ обділяти. Г. Барв. 255. Як таки можна таким маленьким кусочком вареника та всю вашу громаду обділити. Кв. I. 256. Куплю в'язку бубликів, то й буде чим обділити дітей. Грин. III. 248. Чи час дари роздавати, короваєм обділяти? О. 1862. IV. 33.
Обдря́пати. См. Обдряпувати.
Обдря́пувати, пую, єш, сов. в. обдря́пати, паю, єш, гл. Оцарапывать, оцарапать; обдирать, ободрать. Харьк. у.
Обдури́ти. См. Обдурювати.
Обду́рь, рі, ж. Обманъ. Обдур'ю ти зо мною жила і на мої літа не оглянулась. Г. Барв. 87.
Обду́рювати, рюю, єш, сов. в. обдури́ти, рю́, риш, гл. Обманывать, обмануть. Обдурювати якось ніяково та ще й гріх. Левиц. I. 108.
Обду́ти. См. Обдимати.
Обду́тися, ду́юся, єшся, гл. 1) Распухнуть, раздуться. Увесь обдувся як барило. Котл. Ен. Він од горілки ввесь обдувся. Котл. Ен. II. 22. 2) Опиться. Обдувся води, аж боки росперло.
Обезві́чити, чу, чиш, гл. Изувѣчить. Лютий, дуже лютий був… безневинно чоловіка було обезвічить. О. 1862. V. 107.
Обезглу́здити, джу, диш, гл. Лишить разсудка. Який вас обезглуздив кат? Котл. Ен. IV. 50.
Обезглу́здіти, дію, єш, гл. Потерять разсудокъ, ошалѣть, рехнуться. Наталка так обезглузділа, що любить запропастившагось Петра. Котл. НП. 374.
Обезголо́вити, влю, виш, гл. Обезглавить. Только у Стороженка: Разом з обезголовленим трупом звалився з дуба чоловік. Стор. МПр. 107.
Обеззу́біти, бію, єш, гл. Лишиться зубовъ.
Обезлю́дити, джу, диш, гл. Обезлюдить.
Обезлю́діти, дію, єш, гл. Обезлюдѣть.
Обезче́стити, щу, стиш, гл. Обезчестить. Лайдак!.. Пропив усе добро, а тепер обезчестив мене. Левиц. I. 529.
Обе́лець, льця, м. 1) Тонкій берестовый стволъ, цѣликомъ употребляемый на ободъ колеса. Сумск. у. 2) Верхній тонкій конецъ древеснаго ствола. Поїхав по обельці. Хата з обельців. Лебед. у.
Обельця́ний, а, е. Сдѣланный изъ обельців. Обельцяне колесо. Сумск. у.
Обембе́рити, обенбе́рити, рю, риш, гл. Бросить оземь съ силой, сильно ударить. Як обенбере ж він його (з себе)! Мнж. 95.
Обенбе́ритися, рюся, ришся, гл. Шлепнуться наземь, тяжело упасть. Мнж. 187.
Обербе́нитися, нюся, нишся и обербе́ритися, рюся, ришся, гл. = Обенберитися. Сидів-сидів, та мов не свіжий, обербенився шкереберть додолу. Полт. у.
Обербену́ти, ну́, неш, гл. = Обемберити. Тавр. г.
Обербе́ритися. См. Обербенитися.
Обере́га, ги, ж. 1) Предохраненіе. Це найкраща оберега від худоби. 2) Предосторожность.
Оберега́ти, га́ю, єш, сов. в. оберегти́, режу́, же́ш, гл. Оберегать, оберечь, сохранять, сохранить. Писано, що ангелам накаже оберегати тебе. Єв. Л. IV. 10.
Оберега́тися, га́юся, єшся, сов. в. оберегти́ся, жу́ся, же́шся, гл. Быть осторожнымъ, беречься, поберечься. Та й загрюзились у бакаї. Той хазяїн аж плаче та того хлопця лає, шо не оберігся. Мнж. 9.
Обере́жний, а, е. Осторожный.
Обере́жність, ности, ж. Осторожность. А Петра везли тихою ступою з обережностю. К. ЧР. 177.
Обере́жно, нар. Осторожно. МВ. (О. 1862. I. 81).
Обере́м, му, м. = Оберемок. Павлогр. у.
Обере́мок, мка, м. 1) Охапка; вязанка. Оберемок дров. 2) Взя́ти на обере́мок. Взять въ охапку, на руки, взвалить на плечи. К старій з поклоном приступивши, на оберемок ухвативши, в землянку з валу потаскав. Котл. Ен. V. 62. Візьміть її на оберемок да й несіть.
Обе́рка, ки, ж. Значекъ для отмѣтки своей овцы предъ выгономъ въ полонину — дыра въ ухѣ овцы. Шух. I. 195.
Оберну́ти, ся. См. Обертати, ся.
Оберта́к, ка, м. = Обертас 2. Вх. Зн. 42.
