Шиба́к, ка, м. = Шуліка. Вх. Пч. II. 8.
Шиба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Бросать, ударять. Полом'я шиба. МВ. III. 70. Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Харьк. г. 2) — на ко́го. Быть похожимъ на кого. Вх. Зн. 82. Шиба́ охо́та. Беретъ охота, хочется. Шиба охота заміж піти. Полт.
Шиба́тися, ба́юся, єшся, гл. Метаться, бросаться. Шибається, як чорт по пеклі. Ном. № 3137.
Шибен, ни, ж. = Шибениця. Вх. Лем. 484.
Ши́беник, ка, м. 1) Висѣльникъ, достойный висѣлицы. Відорвався, як шибеник від шибениці. Ном. № 3152. Борода як у владики, а сумління, як у шибеника. Ном. № 180. 2) Шалунъ, сорвиголова.
Ши́бениця, ці, ж. Висѣлица. Злодія на шибеницю ведуть, а він ще каже, що не винен. Ном. № 2671.
Шибеня́к, ка́, м. = Шибеник. Вх. Лем. 484.
Шибиткува́тий, а, е. Шаловливый, быстрый, подвижной. Кобел. у.
Ши́бка, ки, ж. 1) Оконное стекло. См. Шиба. Вас. 149. 2) Кучка изъ трехъ сноповъ. Гречку кладу в шибку. Черк. у.
Шибки́й, а́, е́Стремительный, быстрый, порывистый. Вода шибка. Вх. Зн. 82. Шибкий, як вітер. Мир. ХРВ. 269. Шибка рибка в морі гуляє доволі. Чуб. V. 466. Тяжке сирітство…, гірка неволя в чужій роботі приборкали її шибку думку. Мир. ХРВ. 353.
Ши́бко, нар. Стремительно, быстро, порывисто. Стій ти, човен, не шибко біжи. Чуб. V. 505.
Шибне́м, нар. Съ размаху. Добігши до воріт, треба тричі шибнем ударить у їх. Ном. стр. 282, № 341.
Шибну́ти, бну́, не́ш, гл. Однокр. в. отъ шиба́ти. Бросить, ударить. П'яному зараз шибне у думку. О. 1862. I. 72.
Шибону́ти, ну́, не́ш, гл. Съ силой бросить, ударить. Останні слова гострим ножем шибонули в саме серце Чіпці. Мир. ХРВ. 405.
Шибу́чий, а, е. Бьющій въ носъ.
Шига́лля, ля, с. = Шиголля. Радом. у.
Шигиря́вий, а, е. Картавый. Вони собі невеликії, шигирявії, недорікії. Рк. Макс.
Шиго́лля, ля, с. Тонкія вѣтви, молодые побѣги.
Ши́єчка, ки, ж. Ум. отъ шия.
Ший! меж. Приказъ волу подставлять шею для надѣванія ярма. Вола треба добре призвичаїти, щоб, коли скажеш: ший! він шию підставив. Мир. ХРВ. 95.
Ши́йка, ки, ж. 1) Ум. отъ шия. 2) Горлышко въ бутылкѣ. 3) Задняя часть трубки, въ которую вставляется чубукъ. Вас. 148. 4) Въ веретенѣ: перехватъ внизу послѣ утолщенной средней части. Залюб.
Шик, ку, м. Строй, шеренга, рядъ. К. ЧР. 428. Борейкова дивизія в той час ся змішала, та й ляцькому всьому війську шики поламала. Гол. I. 15.
Шикува́ти, ку́ю, єш, гл. Строить въ ряды. Шикувати до бою військо. К. ЧР. 343.
Шикува́тися, ку́юся, єшся, гл. Строиться въ ряды. На штурм троянці шикувались. Котл. Ен. VI. 60.
Ши́литися, люся, лишся, гл. — під кого. Заискивать у кого. А він так шилиться під пана, така думка — дасть землю. НВолын. у.
Ши́ло, ла, с. 1) Шило. Ши́ло в мішку́ не втаї́ться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. Його й ши́ло го́лить. Такой счастливый. Ном. № 1646. Не вмі́є й ши́ла загостри́ти. Ни къ чему не способенъ. 2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. Вас. 163. 3) Ши́ла би́ти. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31. 4) Ши́лом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Вх. Зн. 82. Ум. Ши́льце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву. Чуб. II. 106.
Ши́луватий, а, е. О палкѣ, древесномъ стволѣ: съуживающійся къ одному концу, подобно шилу. Шилувата ліска на обруч не здатна. Камен. у.
Ши́льник, ка, м. 1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027. 2) Ши́льники те́рти, ши́льники-ми́льники те́рти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.
Ши́льце, ця, м. Ум. отъ шило.
Шилюди́стий, а, е. Шилюди́сті у́ставки. Родъ вышивки въ сорочкѣ. Kolb. I. 49.
Шимба́лок, лку, м. Доска съ уступами, на которые кладутся полки.
Шимину́ти, ну́, не́ш, гл. Кольнуть, пырнуть. Бились; він шиминув ножем когось. Новомоск. у.