Словарь української мови (1924)/шило
| ◀ шилитися | Словарь української мови Ш шило |
шилуватий ▶ |
|
Ши́ло, ла, с. 1) Шило. Ши́ло в мішку́ не втаї́ться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. Його й ши́ло го́лить. Такой счастливый. Ном. № 1646. Не вмі́є й ши́ла загостри́ти. Ни къ чему не способенъ. 2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. Вас. 163. 3) Ши́ла би́ти. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31. 4) Ши́лом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Вх. Зн. 82. Ум. Ши́льце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву. Чуб. II. 106.