Словарь української мови (1924)/шибати

by Борис Грінченко

◀ шибак

Словарь української мови Борис Грінченко Ш шибати

шибатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Шиба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Бросать, ударять. Полом'я шиба. МВ. III. 70. Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Харьк. г. 2) — на ко́го. Быть похожимъ на кого. Вх. Зн. 82. Шиба́ охо́та. Беретъ охота, хочется. Шиба охота заміж піти. Полт.