Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/98

Ця сторінка вичитана

Березни́ця, ці, ж. = Березник. Бігла телиця та з березниці. X. Сб. VII. 444.

Березня́к, ка́, м. = Березник. Йде березняком дівчина. Щог. Сл. 105. Ум. Березнячок. Чуб. III. 429. Стоїть він в гарному частенькому березнячку. Драг. 119.

Бере́зовий, а, е. 1) Березовый. На тобі листя березовеє. Чуб. V. 589. Поплавці з березової кори біліли разками по лозах. Левиц. I. 98. 2) Какъ эпитетъ при нѣкоторыхъ сущ. означаетъ: розги. Хведько не вчивсь і скуштував березової кашки. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). Дати березової каші. Фр. Пр. 26. Березовим пером виписувати. Березової дам припарки. Котл. Ен. Уже не їсть березової ка́ші. Уже вышелъ изъ школьныхъ лѣтъ. Фр. Пр. 26.

Березозі́л, зо́ла и березозі́ль, зо́ля, м. = Березіль. Бѣл.-Нос.

Бере́зонька, бере́зочка, ки, ж. Ум. отъ береза.

Бере́ка, ки, ж. Раст. Pyrus torminalis Ehrh. ЗЮЗО. I. 133.

Бере́мок, мка, м. = Оберемок. Бѣл.-Нос.

Берескле́н, ну и берескле́т, ту, м. Раст. Evonimus verruscous Scop. ЗЮЗО. I. 123.

Бе́рест, та, м. 1) Берестъ, Ulmus campestris L. ЗЮЗО. I. 140. 2) — білий = Береза, Betula alba. Вх. Лем. 392. 3) Верхняя кора березы, годная для гонки дегтя. Березовий берест. НВолын. у. Ум. Бересток, берестонько, бересточок. Проїхав козак лугом берегом, прив'язав коня до берестонька. Мет. Ув. Берестище, берестяка.

Берести́на, ни, ж. Берестовое дерево. Дрючки держали з берестини. Котл. Ен. На берестині ворон крюка. Щол. Сл. 59. Ум. Берестинка.

Берести́ще, ща, м. Ув. отъ берест.

Берестни́к, ка́, м. Берестовый лѣсъ, берестовая роща. Аф. Ум. Берестничок.

Берестня́к, ка, м. = Берестник. Аф. Ум. Берестнячок.

Бересто́вий, а, е. Принадлежащій или относящійся къ бересту; сдѣланный изъ береста. Шахва гарна, берестова. Харьк.

Бересто́к, тка́, бере́стонько, ка, бересто́чок, чка, м. Ум. отъ берест.

Берестю́к, ка, м. = Берест. Там виріс берестюк крислатий. Грин. I. 118.

Берестя́ка, ки, м. Ув. отъ берест.

Берестя́нка, ки, ж. 1) Коробка изъ березовой коры. 2) Грибъ, растущій на берестовыхъ пенькахъ. Галушки з берестянками. Канев. у.

Беречи́, жу́, же́ш, гл. = Берегти.

Бержу́лочка, ки, ж. Встрѣчено въ пѣснѣ (Чуб. V. 1088, № 232) съ испорченнымъ текстомъ; если не искаженіе, то — названіе коровы?

Бері́вка, ки, ж. = Барівка = Барилка. Шух. I. 307. Гн. II. 175. Ум. Берівочка. Шух. I. 250, 251.

Бе́ріг, рега, м. и пр. = Берег и пр. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4.

Бері́зка, ки, ж. 1) Ум. отъ береза. 2) Раст. а) Вьюнокъ. Convolvulus arvensis L. Вх. Пч. II. 30. б) Cuscuta epilinum. Вх. Пч. II. 31.

Бері́зонька, ки, ж. Ум. отъ береза.

Берки́й, а́, е́. 1) Липкій, клейкій. Після дощу кал рідкий, то він не беркий, не чіпляється за колеса. Волч. у. 2) — до робо́ти. Съ энергіей работающій, ретивый, рьяный въ работѣ. Я таки була берка до роботи. Г. Барв. 359. Берка і здібна дівчина до всього. Г. Барв. 384.

Берки́ць! меж. Для означенія момента паденія: кувыркъ! шлепъ! Беркиць у яр! Рудч. Ск. I. 2. Беркиць обидва під лаву. Мнж. 92.

Берки́цьнути, ну, неш, гл. Кувыркнуть, повалить, бросить, шлепнуть, опрокинуть, повалить кого. Шейк. Так і беркицьнув його на землю.

Берки́цьнутися, нуся, нешся, гл. Шлепнуться, кувыркнуться.

Берку́т, та, м. Беркутъ. Agnila fulva.

Берли́н, на, м. Карета. Їде шляхом до Київа берлин шестернею. Шевч. Так розжився, що було берлином їздить. Будка з вікнами і коні в простяж. ЗОЮР. I. 266.

Берли́на, ни, ж. Рѣчное судно: берлина, барка (по Днѣпру). О. 1861. XI. 109. Ум. Берли́нка. Кілька дубів і берлинок з кавунами, бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.

Берлі́г, лога́, м. = Барліг. На тім то берлозі свиноти іди построить Албуград. Котл. Ен.

Бе́рло, ла, с. Скипетръ. Падишах своїй цариці берло довіряє. К. МБ. ХІІ. 274.

Беру́лька, ки, ж. = Ягня. Вх. Пч. II. 6.

Беру́чий, а, е. = Беркий 2. У нас діти беручі до письменства. Харьк. З його