Словарь української мови (1924)/берест
| ◀ бересклет | Словарь української мови Б берест |
берестина ▶ |
|
Бе́рест, та, м. 1) Берестъ, Ulmus campestris L. ЗЮЗО. I. 140. 2) — білий = Береза, Betula alba. Вх. Лем. 392. 3) Верхняя кора березы, годная для гонки дегтя. Березовий берест. НВолын. у. Ум. Бересток, берестонько, бересточок. Проїхав козак лугом берегом, прив'язав коня до берестонька. Мет. Ув. Берестище, берестяка.