Словарь української мови (1924)/береза
| ◀ бережок | Словарь української мови Б береза |
березень ▶ |
|
Бере́за, зи, ж. 1) Береза, Betula alba L. ЗЮЗО. I. 114. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. 2) Парень (у дѣвушекъ — дѣвушка), избираемый распорядителемъ во время вечерниць, пѣнія колядок и пр. запѣвало, заправитель хора. КС. 1887. VIII. 772. Г. Барв. 120. МУЕ. III. 58. А хто, хлопці, буде в нас за березу? Херс. Настя-береза завела, а за нею всі. Г. Барв. 221. Ум. Березка, берізка, березочка, березонька, берізочка, берізонька.