Баше́нько, ка, м. Ум. отъ баша 1.
Башмарма́к, ка, м. Родъ трезубыхъ съ плоскими зубьями граблей, которыми при молотьбѣ отдѣляется солома отъ зерна. Мнж. 176.
Ба́шта, ти, ж. 1) Башня. Лукаш. 110. Змурував високу башту. Грин. I. 128. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу. ЗОЮР. I. 3. 2) Старая толстая ель. Шух. I. 177. Ум. Баштонька, башточка.
Башта́н, на, м. 1) Бакша. Як уродив же той баштан! То кавуняччя оттаке, а дині оттакі!… Рудч. Ск. II. 9. 2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 37. Ум. Баштанчик.
Баштани́ще, ща, с. Поле, бывшее подъ бакшей.
Башта́нний, а, е. 1) Принадлежащій, относящійся къ бакшѣ. 2) Башта́нний дід. а) = Баштанник 2. б) Чучело на бакшѣ для отпугиванія птицъ.
Башта́нник, ка, м. 1) Хозяинъ бакши. Рудч. Ск. II. 11. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна баштанника. МВ. III. 103. 2) Сторожъ при бакшѣ. 3) Баштанни́к. Боръ изъ старыхъ толстыхъ елей. Шух. I. 177. См. Башта 2.
Башта́нниця, ці, ж. 1) Хозяйка бакши. 2) Работница при бакшѣ.
Башта́новий, а, е = Баштанний.
Башта́нчик, ка, м. Ум. отъ баштан.
Башто́ви́й, а, е. 1) Башенный. Аф. 295. Баштова гармата. 2) Употребл. какъ сущ.: сторожъ на башнѣ.
Ба́штонька, ба́шточка, ки, ж. Ум. отъ башта.
Баю́ра, ри, ж. 1) Большая, глубокая лужа. Там у лісі такі баюри, що й маточини покрива. Аф. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Рудан. I. 113. Перевези мене, чоловіче, без баюру. О. 1862. IX. 35. 2) Ямка въ земляномъ полу. В хаті… усюди баюри під ногами, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. Ув. Баюрище.
Баю́ристий, а, е. О дорогѣ: обильный лужами, грязный. Баюриста дорога.
Баю́рище, ща. Ув. отъ баюра.
Баюс, са, м. = Баус. Вх. Лем. 390.
Баюса́тий, а, е. = Баусатий. Вх. Лем. 390.
Ба́я, баї, ж. Родъ сукна. Я зробив собі плащ з баї. Шейк.
Ба́яння, ня, с. 1) Разсказываніе (сказки). 2) Ворожба, шарлатанство. Угор.
Ба́яти, ба́ю, єш, гл. 1) Разсказывать. Фр. Пр. 26. Казали б казку, баяли б байку до самого світу. Рудч. Ск. 2) Ворожить суевѣрнымъ способомъ, шарлатанить. Угор.
Бга́йниця, ці, ж. Женщина, дѣлающая изъ тѣста свадебные хлѣбы. МУЕ. I. 116. (Полт.). См. Бгати.
Бга́льня, ні, ж. Двѣ вбитыя въ землю колоды для выгибанія санныхъ полозьевъ. Сумск. у.
Бга́ний, а, е. Сложенный, свернутый. Бга́ний ніж. Складной ножъ. Шух. I. 120, 291. Бга́ний замо́к. Деревянный замокъ въ дверяхъ, отпираемый деревяннымъ складнымъ ключемъ — бга́ним ключе́м. Шух. I. 94.
Бга́нка, ки, ж. Складка. Треба перекачати рушник, а то довго лежав згорнутий та он які бганки поробились. Пирят. у.
Бга́ти, бга́ю, єш, гл. 1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. Нп. 2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. Посл. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю. Г. Барв. 292. 3) Дѣлать изъ тѣста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Лукаш. 98. Бгайте, коровай, молодиці! Мил. Св. 24. Бгати пироги. Г. Барв. 156. 4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы деревъ. Шух. I. 180.
Бга́тися, бга́юся, єшся, гл. 1) Складываться, свертываться. 2) Скорчиваться, съеживаться. Хома в куточку бгавсь. Бор. 26.
Бгачки́й, а, е. Гибкій. Желех.
Бджі́лка, ки, ж. Ум. отъ бджола.
Бджілонька, бджілочка, ки, ж. Ум. отъ бджола.
Бджола́, ли́, ж. 1) Пчела. Употребл. также въ знач.: пчелы. Настане було літечко святе: старий коло бджоли, стара з дочкою в господі. О. 1861. VIII. 17. 2) мн. Родъ игры. Ив. 48. Ум. Бджілка, бджілонька, бджілочка. Люде до церкви йдуть, як бджілки гудуть. Чуб. V. 469.
Бджоленя́та, ня́т, с. мн. Ласк. Пчелы. У нас і бджоленят тих трішечки. Кременч. у.
Бджоли́ний и бджоляни́й, а, е. Пчелиный. Аф. 296.
Бджолове́, во́го, прил. въ знач. сущ. Подать съ улья (въ прежнее время).
