Словарь української мови (1924)/баша

by Борис Грінченко

◀ бачця

Словарь української мови Борис Грінченко Б баша

башенько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Баша́, ші, м. 1) Паша. Баша турецький басурманський, недовірок християнський. Дума. Ум. Башенько. Ой миленька, миленька, відсунься від башенька. АД. I. 164. 2) Опьяняющій напитокъ изъ молотаго проса. Лебед. у.

II. Баша́, ша́ти, с. Сынъ паши, молодой паша. По Чорному морю молоде паня, турецьке баша, галярою гуляє… І до дівки Санджаківни прибувало. КС. 1882. Хп. 505.