нап'явся, у простій одежині. Рудч. Ск. II. 206.
Кобе́р, бра́, м. Коверъ. Левч. 58. Ум. Кобе́рець. Постелю я коберець. Нп.
Ко́бець, бця, м. = Кі́бець. Страхопуда гріх драти, бо він за курами тягне — кобця б'є. Чуб. I. 60.
Ко́бза, зи, ж. 1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах — як на кобзі. Ном. № 2989. 2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Сим. 148. Ум. Ко́бзонька, ко́бзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.
Кобзарі́в, ре́ва, ве. Принадлежащій кобзарю. Шанували пам'ять кобзареву. О. 1861. III. 25.
Кобза́рство, ва, с. соб. Кобзари. К. Кр. 112.
Кобза́рь, ря́, м. 1) Пѣвецъ, акомпанирующій себѣ на кобзѣ. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. К. ЧР. 259. І про неї добрим людям кобзарі співають. Шевч. 2) Поэтъ. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні. Куліш.
Кобза́рьський, а, е. Принадлежащій кобзарю.
Кобзарюва́ння, ня, с. Бытіе кобзаре́м. Желех.
Кобзарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть кобзаре́м. Желех.
Кобзи́на, ни, ж. = Кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. Поез. I. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. I. 272.
Ко́бзонька, ки, ж. Ув. отъ ко́бза.
Кобзу́ра, ри, ж. Ум. отъ ко́бза. Глянь, Орфію, глянь із неба, дай кобзури мні своєй. Котл. Ен.
Коби́. См. Коб.
Коби́ла, ли, ж. 1) Кобыла. Норовиста як кобила. Ном. № 2672. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. Ном. № 8888. 2) Скамья на высокихъ ножкахъ, употребляемая при мазаньѣ стѣнъ и потолковъ. 3) Скамья или подмостки, на которыхъ наказываютъ кнутами преступниковъ. 4) Бревно, на которомъ кожевники развѣшиваютъ кожу для выработки и для сушки. Вас. 157. 5) У горшечниковъ: круглый или кубическій комъ глины, вѣсомъ отъ 8 до 30 пудовъ, составленный изъ слѣпленныхъ вмѣстѣ отдѣльныхъ шаровъ мокрой глины. Вас. 178. 6) Названіе шестерки трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. Ум. Коби́лка.
Коби́лина, ни, ж. Конина, кобылье мясо. Ікавко-ікавко, де була? — У Київі. — Що їла? — Кобилину. — Де діла? — Покинула. Ном. № 13390.
Кобили́нець, нця, м. Конскій пометъ. Вх. Уг. 245.
Коби́ли́ця, ці, ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. I. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры. Сумск. у. 5) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и коби́лиця ни́жня. (Залюбовск.). 6) мн. Перила. Лохвиц. и Гадяч. у. 7) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. I. 23.
Коби́лка, ки, ж. 1) Ум. отъ коби́ла. Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче. Ном. № 11439. 2) У гребенщиковъ: инструментъ для нарѣзки зубьевъ гребня. Вас. 164. 3) Ручка весла (гребки), перпендикулярная къ ло́паті (на днѣпровскихъ лодкахъ, дубахъ). Мнж. 179. 4) Часть лу́ка, употребляемаго шерстобитами. См. Лук. Черниг. у. 5) Подставка для струнъ у скрипки, бандуры. КС. 1882. VIII. 282. 6) Грудная кость у птицъ (cicada). 7) Палка, употребляемая въ дѣтскихъ играхъ дідо́к і ма́тка. Ив. 25, 29. 8) Часть начи́ння. См. Начиння 3. Шух. I. 256. МУЕ. III. 18. 9) Насѣк. Aphrophora. Вх. Пч. I. 5.
Кобильо́ха, хи, ж. = Кобилярка. Вх. Лем. 425.
Кобильчи́на, ни, ж. Плоховатая кобыла.
Кобиля́, ля́ти, с. Лошонокъ женскаго пола. Вх. Лем. 425.
Кобиля́нка, ки, ж. 1) = Кобилярка. Вх. Уг. 245. 2) = Кобилинець. Вх. Лем. 426.
Кобиля́рка, ки, ж. Порода большихъ круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 426.
Коби́лячий, а, е. Кобылій. Вештаюсь, як кобиляча голова. Кобиляча голова дурніша за курячу. Ном. № 10234.
Ко́бло, ла, с. Кустъ камыша, возвышающійся надъ окружающимъ; обыкновенно это кусокъ оторваннаго во время половодья, пловучаго камыша, гдѣ нибудь снова остановившагося. Днѣстръ.
