Словарь української мови (1924)/кібець
| ◀ кияшок | Словарь української мови К кібець |
кібчити ▶ |
|
Кі́бець, бця, м. 1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. Нп. 2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепели́цю. Ив. 25. Ум. Кі́бчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.