Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/755

Ця сторінка вичитана

Платона-брата, нехай мені призве Марка-кандидата. Грин. III. 566.

Канді́йка, ки, ж. Миска съ вогнутыми нѣсколько краями. Вас. 181.

Кандьо́р, ру, м. Жидкая кашица изъ крупъ или пшена. = Куліш. Як наварить кандьору, — і собакам уволю. Грин. III. 562.

Кани́ця, ці, ж. 1) Дѣтская игра съ камешками. Желех. 2) Раст. Chrysanthemum leucanthemum L. Вх. Зн. 23.

Ка́нка, ки, ж. 1) Раст. Scirpus lacustris. Вх. Пч. I. 12. 2) Головной женскій уборъ. Вх. Зн. 23.

Кановця, ці, ж. = Коно(і)вка. Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала. Гол. II. 711.

Кано́на, ни, ж. Пушка. Гей скажи мі, красний улан, ци не тут канони ліпше знають зазвонити, як удома звони. Федьк.

Канона́да, ди, ж. Канонада, пушечная пальба. К. Бай. 90.

Канона́дити, джу, диш, гл. Стрѣлять изъ пушекъ. На турчина бив нею, канонадив. К. ПС. 65.

Каноні́рка, ки, ж. Пуговица канонирскаго мундира. Шух. I. 286.

Кантаба́л, лу, м. = Кантабас. Як напився кантабалу, — ляшок нетверезий. Нп.

Кантаба́с, су, м. Родъ опьяняющаго напитка. Як нап'ється кантабасу, стане нетверезий. Чуб. V. 1161.

Ка́нтар, ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. Канта́рок. См. Канту́рь.

Канта́рок, рка, м. = Кантар.

Кантони́ст, та, м. Кантонистъ. Він, бач, ніби салдатський син, значить кантонист. Левиц. I. 59.

Канто́пля, лі, ж. = Картопля. У городах чого там, немає?… Капуста, морквиця, огірочки, стрючечки, квасоля, кантопля. О. 1862. IX. 111.

Канто́ра, ри, ж. Кондратович… пішов у кантору. Стор.

Канто́ха, хи, ж. = Карто́ха. Сумск. у. Наберуть мішків п'ять кантохи. Грин. I. 99.

Ка́нтурь, ря, м. = Кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.

Кану́дити, дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.

Кану́н, ну, м. Медъ, который варятъ къ храмовому празднику. Пішов по канун, та там і втонув. Ном. № 10929.

Кану́пер и Кану́пір, ру, м. 1) Калуферъ, Tanacetum balsamita. Вх. Пч. I. 13. З-за плота виглядали чорнобрівчики, васильки і канупер. Стор. 2) Кану́пирь пі́льний. Раст. Salvia pratensis. Лв. 101. Ум. Кану́перець. Грин. III. 539.

Ка́нути, ну, неш, гл. 1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403. 2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули. Кв. I. 28. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули. Г. Барв. 85.

Канцелю́ра, ри, м. Ув. отъ канцелярист. Св. Л. 242.

Канцеляри́ст, та и Канцеляри́ста, ти, м. Канцеляристъ, канцелярскій чиновникъ. Зачав водити бенькети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями. Котл. НП. 356. Ув. Канцелю́ра.

Канцеля́рия, риї, ж. Канцелярія. Пішов я у канцелярию, дав писарю четвертака. Стор. II. 89.

Канцілю́га, ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така. Кобелякск. у.

Канціля́жка, ки, м. Чиновничишко, презрительное названіе канцеляриста. Достається од неї деколи, як поприїзджають, оттим цвентюхам, канціляжкам. Котл. МЧ. 471.

Ка́нцур, ра, м. Отрепье, кусокъ. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.

Ка́нцурря, ря, с. Лохмотье, отрепье. Превеликий п'яниця, обшарпаний, в канцуррі. Ном. № 4625.

Канчу́к, ка́, м. Плеть, нагайка. Знайшли його повішеного за ноги й зашмагованого канчуками. Стор. МПр. 96. Під'їжджає пан оконом, канчук роспускає. Нп.

Каню́ка, ки, об. 1) Попрошайка. 2) Ув. отъ каня. Вх. Пч. I. 16. Летіла канюка, постреляна з лука. Чуб. V. 833. Канюкою сидить. Ном. № 2768.

Каню́чити, чу, чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.