Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каня
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́ня́, ні́, ж. 1) Четырехугольное углубленіе, выдолбленное долотомъ въ підвалині, своло въ которое входитъ чіп столба. Кіев. и Подольск. г. 2) Родъ коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Пищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. I. 256.