Словарь української мови (1924)/кантар

by Борис Грінченко

◀ кантабас

Словарь української мови Борис Грінченко К кантар

кантарок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́нтар, ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. Канта́рок. См. Канту́рь.