ва́ти в знаки́. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать. 3) Да́тися в знаки́. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. К. ЦН. 208. Але ж дався він у знаки! Ном. № 2764. 4) По знаку́. Знакомый, ая, ое, извѣстный, ая, ое. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? Шевч. 492. По знаку чоловік, лице по знаку. Зміев. у. 5) Що воно́ за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості? Рудч. Ск. II. 67. 6) Знако́м. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше. Вх. Зн. 22.
Знакі́мець, мця, ж. Знакомый. Зміев. у. Се ж його знакімець; вони здавна знаються. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Знакі́мля, ля, знакі́м'я, м'я, с. Знакомство. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Знако́мий, а, е. Знакомый, извѣстный. К. Псал. 203. До порогів недалеко, знакома дорога. Морд. Знакомі люде дохожали улицею. МВ. II. 104. Як го́рода — так знакомих: де пойду, то випхнуть. Ном. № 9482.
Знакоми́тель, ля, м. Знакомый. У мене є в Охтирці знакомителі. Харьк. у.
Знакоми́тий, а, е. Примѣчательный, достопримѣчательный, примѣтный, извѣстный. Це знакомитий буде стовпець, бо сучків дуже багато. Черниг. г. Це свита знакомита. НВолын. у. Сусіди, сусідоньки, не бачили моєї жінки? Моя жінка знакомита: підтикана ззаду свита, на ніжку налягає, ще й на плечах горбок має. Ном. № 9116. Прийми (Гомере) нас під свою опеку знакомиту. К. ХП. 70. Був альфа і омега знакомитого товариства святих братів Кирила і Меѳодія. К. ХП. 11.
Знако́мість, мости, ж. = Знакімля. Маркев. 52.
Знамени́тий, а, е. = Знакомитий. Миколай імня знамените. Чуб. I. 169.
Зна́ме́но́, на, с. 1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208. 2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133. 3) Печать, клеймо. Левиц. (Правда, 1868, 449).
Зна́менуватися, нуюся, єшся, гл. Прикладываться ко кресту и др. священнымъ предметамъ.
Знаменя́та, нят, с. мн. Значки или клейма на рогатомъ скотѣ, налагаемые на него гуцулами предъ выгономъ въ полони́ну. Кождий кладе своїй маржині свої знаменьи́та. Шух. I. 196, 197.
Знамі́ритися. См. Знамірятися.
Знаміря́тися, ря́юся, єшся, сов. в. знамі́ритися, рюся, ришся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться. О. 1862. VIII. 22. Знамірився тікати додому. О. 1862. VIII. 17.
Зна́ний, а, е. Извѣстный. Добре знані нам речі. Єв. Л. I. 1. Знана на ввесь світ Баба Борець. Г. Барв. 426. Не дивиться на знаних і великих, не дивиться на вбогих і багатих. К. Іов. 75.
Зна́ник, ка, м. = Знатник. Еф. 60.
Знання́, ня́, с. Знаніе. Левиц. Пов. 266.
Знаро́к, ку, м. 1) Умыселъ. 2) Случай. Як на той знарок і в шинку на сей час нікого не лучилось. Дорош., На Укр. 8.
Знаро́шне, нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. К. Іов. 52. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян. Хата, X.
Знаря́ддя, дя, с. Орудіе. І Господь його ізбавить од ловецького знаряддя. К. Псал. 212. Котляревський… був тільки знаряддям українського світогляду. К. ХП. 123.
Знаряди́ти. См. Знаряжати.
Знаряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знаряди́ти, джу́, диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.
Знаско́ка, нар. Наскочивши, налетомъ.
Зна́ти, зна́ю, єш, гл. 1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. I. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93. 2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115. 3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. I. 2. 4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе: пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685.
