тій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. 3) Ставить, поставить, во что-либо, напр. въ печь. Обід застановила, хліб посадила. Г. Барв. 80.
Застановля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. застанови́тися, влю́ся, вишся, гл. Останавливаться, остановиться, задерживаться, задержаться. Через спеку орання застановилося. Каменец. у.
Заста́рений, а, е. Преждевременно состарѣвшійся. Не так стара, як застарела молодиця. Мир. Пов. I. 112.
Застарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Занищенствовать, начать ходить по міру. 2) Заработать нищенствомъ.
Застаршинува́ти, ну́ю, єш, гл. Заначальствовать.
Застаткува́ти, ку́ю, єш, гл. Порядочно повести себя. Перше все по коршмах вештався, а як оженився, так і застаткував.
Заста́ти. См. Заставати.
Застебну́ти, бну́, неш и пр. гл. = Застібнути и пр.
Застели́ти, ся. См. Застеляти, ся.
Застеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. застели́ти, лю́, леш, гл. = Застилати, заслати. Достала скатірку, стіл застеляє. МВ. II. 20. Білу постіль застелю. Чуб. V. 48.
Застеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. застели́тися, лю́ся, лешся, гл. 1) = Застилатися, заслатися. 2) — ша́лею, ху́сткою. Надѣть на плечи шаль, платокъ. Люборацька вже і шалею застелилась. Св. Л. 78. 3) Начать дуть (о вѣтрѣ)? Та він (вітер) зранку застелився був он-який, а тепер — сказано, така тиша, що й Господи! Кобел. у.
Застига́ти, га́ю, єш, сов. в. засти́гти, гну, неш, гл. 1) Застывать, застыть. Аж йому́ в литка́х засти́гло. Испугался. Ном. № 9336. 2) Застигать, застичь. Терпи, доню, неволеньку, поки смерть застигне. Чуб. V. 629.
Засти́глий, а, е. Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. I. 145.
Засти́гти. См. Застигати.
Застиди́ти, джу́, ди́ш, гл. = Засоромити.
Застила́ти, ла́ю, єш, сов. в. засла́ти, стелю́, леш, гл. 1) Застилать, заслать. Столи застилали. Мет. Око застила сльозою. МВ. (О. 1862. I. 76). 2) Засла́ти о́чі. Закрыть глаза, переносно: умереть. Иноді, як прийдеться, так тяжко стане на серці, що й молю Бога, щоб мені очі заслати. Г. Барв. 101.
Застила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. засла́тися, стелю́ся, лешся, гл. Застилаться, заслаться.
Застіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. застібну́ти, бну́, неш, гл. Застегивать, застегнуть. Застіба повагом ґудзик. Сим. 230.
Застіба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. застібну́тися, ну́ся, нешся, гл. Застегиваться, застегнуться. Ґудзями застібався. Лавр. 4.
За́стібка, ки, ж. = Застіжка. У нашої Одарки на застібці стрічка. О. 1861. X. 82. Двоє дітей… в якихсь ганчірках замість сорочок, котрі вони якось соромливо позводили на грудях чорними рученятами, бо застібок не було. Мир. ХРВ. 186.
За́стіжечка, ки, ж. Ум. отъ за́стіжка.
Застіжи́на, ни, ж. = Застіжка. На бідній дівчинонці синя застіжина. Грин. III. 531.
За́стіжка, ки, ж. Застежка, снурокъ или ленточка для завязыванія воротника рубахи. Чуб. VII. 415. Сим. 182. Гол. Од. 54. Подарую миленькому на застіжку стрічки. Чуб. V. 194. Во мн. ч. за́стіжки значитъ петли, въ которыя продѣвается застежка. В його червона стьожка гарна в застіжках. Ном. № 11181. Як тобі, козаченьку, угодить, яку тобі та стьожину купить? Червоную, дівчино, червону, щоб висіла з застіжок додолу. Мил. Ум. За́стіжечка. Сукню шили да й покоротили… остаточки на подарочки, обрізочки на застіжечки. Грин. III. 46.
Засті́лля, ля, с. Мѣсто за столомъ. Kolb. I. 109. МУЕ. III. 126. Мнж. 59. Гол. IV. 539. Пусти, пусти, Івасеньку, із застілля, та погляжу я по надвір'ю. Мет. 175. Сидять по застіллю. Мил. 156. Ум. Засті́ллячко. Сами сидять по застіллячку. Грин. III. 481.
Засті́лок, лку, м. Постель. Вх. Лем. 417.
Засті́льний, а, е. Застольный. Розговорились, трапезуючи… Постановили громадою застільною так… К. Д. Серце, 19.
Застовбу́рчитися, чуся, чишся, гл. Стать вверхъ, дыбомъ (о волосахъ, шерсти).
Застогна́ти, ну́, неш, гл. Застонать. Марко застогнав і почав рвать на собі волосся. Стор. МПр. 23. Застогнали, заплакали церковнії мури. К. Досв. 211. Загула, застогнала земля під козацькими підківками. Левиц. I. 16.
