Словарь української мови (1924)/заставати

by Борис Грінченко

◀ застава

Словарь української мови Борис Грінченко З заставати

заставити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Застава́ти, застаю́, є́ш, сов. в. заста́ти, ста́ну, неш, гл. Заставать, застать. Буду бігти, коня гнати, щоб дівку застати. Чуб. III. 134. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала. Чуб. V. 118.