За́родок, дку, м. Зародышъ, embrio. Стоїть стовп до неба, на нім 12 гнізд, в кождім гнізді по 4 яйця, в кождім яйці по 7 зародків. (Загадка: рік). Чуб. I. 314. Ум. За́родочок.
Зароже́дний, а, е. Урожайный.
Зароже́дно, нар. Урожайно. Цього году зарожедніш було на хліб, як торік. Екатериносл. у.
Заро́жений, а, е. Имѣющій зародышъ. Зарожене яйце. Лебедин. у.
Зарої́тись, рою́ся, ї́шся, гл. Зароиться. Кв. I. 165. Рече — і хмарами з'явились пеські мухи, і скнипи навкруги роями зароїлись. К. Псал. 241.
Зароси́ти, шу́, сиш, гл. Оросить, замочить въ росѣ (одежду, обувь).
Зароси́тися, шу́ся, сишся, гл. Измачиваться въ росѣ. Де ти в чорта волочився? Заросився, замочився? Чуб. V. 472.
Заро́слий, а, е. Заросшій. Левиц. Пов. 192.
За́рослі, лів, ж. мн. Заросль. Проміж тії зарослі на полянах і пролісках росла висока трава. Стор. II. 118.
Заро́сся, ся, с. Мѣстность за р. Росью. Желех.
Зароста́ти, та́ю, єш, сов. в. зарости́, сту́, те́ш, гл. Заростать, зарости. Двір заріс бур'яном. МВ. II. 70. Бодай тая річка очеретом заросла. Чуб. III. 123.
Заро́стка, ки, ж.? Ум. Заро́сточка. Тепер же я заросточка, не бачила ні виросточка. Чуб. V. 1116.
Заро́сянський, а, е. Находящійся за р. Росью. Желех.
Заро́хкати, каю, єш, гл. Захрюкать. Зарохкаємо по свинячій. Хата. 130.
Заро́щений, а, е. Заросшій. Стоїть яблунька така зарощена бур'яном, що й не видно. Рудч. Ск. II. 55. Стоїть криниченька така зарощена. Рудч. Ск. II. 58.
Заро́шаний, а, е. Покрытый росой. Зарошана гречка. Рудан. I. 51.
За́руб, ба, м. = Зарубка. Шух. I. 171.
Заруба́ти. См. Зарубувати.
Зару́бина, ни, ж. = Зарубка. Ум. Зару́бинка. У зарубинки грязі поналазило, так ніяк не витирається. Черниг. у.
За́рубка, ки, ж. Зарубка, насѣчка. Сумск. у. Ном., стр. 300, № 348. Рудч. Чп. 249. Ум. За́рубочка.
Зару́бувати, бую, єш, сов. в. заруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. Чуб. V. 95. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язи́к. О лошади: ранить языкъ травою. Шух. I. 211. 4) — себе́. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу. Шух. I. 203.
Зару́жжа, жа, с. Солончакъ. По заружжах скот гризе землю. Радом. у.
Зару́ка, ки, ж. Порука, поручительство. Наші молодії мрії знайшли в Шевченкові… заруку своєї будущини. К. ХП. 14. Змовленая Марусенька… положила білу руку на заруку. Мет. 124.
Зарукова́ний, а, е. Обрученный. Черкай, милий, черкай до білого рана: я к тобі не вийду, бо'м зарукована. Гол. II. 234.
Зару́мати, маю, єш, гл. 1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49). 2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.
Зару́мсати, саю, єш, гл. = Зарюмсати. Чого се, дурню, плачеш?.. зарумсав очі. К. ПС. 67.
Зарум'я́нити, ню, ниш, гл. Зарумянить.
Зарум'я́нитися, нюся, нишся, гл. Зарумяниться. Хата, 189.
Заруся́віти, вію, єш, гл. Сдѣлаться русымъ.
Зару́ти, ру́ю, єш, гл. Заревѣть? Заруй, туре, буйний туре, буковинський туре! Федьк. (Ватра, 104).
Заруча́ння, ня, с. = Заручини. Там сиділо аж два янголі, вони собі раду радили: „Та й полинем на заручання, де Галочка заручається“. Грин. III. 470.
Заруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. заручи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Обручать, обручить. А вже ж твою дівчиноньку заручили люде. Чуб. V. 111. 2) Только сов. в. Наставить руки? Примѣръ см. при словѣ заножити.
Заруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. заручи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Обручаться, обручиться. Галочка заручається, од матінки одрізняється… Од батенька од рідненького до свекорка неймовірненького. Грин. III. 470. 2) Ручаться, поручиться. Константиногр. у.
Зару́чини, чин, ж. мн. Обрученіе. О. 1862. IV. 6. МУЕ. III. 74. Летім, брацця, на заручини: там Маруся зару-
