Закуйо́вдити, джу, диш, гл. 1) Перепутать, взбить (волоса). 2) Сдѣлаться мятели. Оце б'є яке! Оце закуйовдило! Мир. Пов. I. 115.
Закуйо́вдитися, джуся, дишся, гл. 1) Спутаться, запутаться; начать путаться. 2) Зашевелиться, начаться безпорядкамъ, начать безпорядки. В Польщі знов закуйовдилось. ЗОЮР. I. 70. Під той саме час ляхи закуйовдились (повстали). Мир. ХРВ. 91.
Закукурі́кати, каю(чу), каєш (чеш), гл. Закукурекать. Опівночі закукурікали півні. Стор. II. 68.
Закульга́ти, га́ю, єш, гл. Захромать.
Закуня́ти, ня́ю, єш, гл. Задремать. Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв. Гул. Арт. О. 1861. III. 83.
Закупа́ти, па́ю, єш, сов. в. закупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Закупать, закупить. Ніби з паном повінчалась, закупила села. Шевч. 107. 2) — кого́. Подкупать, подкупить. Закупила батька, щоб горілки не пив. Ном. № 6479. 3) Закупи́ти сла́ву бо́жу. Дать при сборѣ пожертвованій въ церкви во время служенія. Вх. Лем. 415.
За́купень, пня, м. Покупатель, скупщикъ. Пан жде закупня того й не дає наділу на відробіток. Каменец. у.
Закупи́ти. См. Закупати.
Закупний, а, е. Закупні куми́ = Окупні куми́. Мил. 22.
За́купня, ні, ж. Покупка. Потім і закупня пішла… Роспродав усі села. ЗЮЗО. I. 301.
Заку́рвити, влю, виш, гл. Заработать проституціей. Сосниц. у.
Закури́ти, ся. См. Закурювати, ся.
Закурі́ти, рі́ю, єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. „Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!“… Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів. Рудч. Ск. II. 25.
Закуркува́ти, ку́ю, єш, гл. Закурлыкать (объ орлахъ). Встрѣчено въ фальсифицированной думѣ „Походъ на поляковъ“. Закуркують кречети сизі. Макс. (1849). 59.
Закурни́кати, каю, єш, гл. Замурлыкать, забормотать.
Заку́рювати, рюю, єш, сов. в. закури́ти, рю́, риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. Чуб. V. 262. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. Шевч. 60. 3) Закапчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. Св. Л. 134. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Заку́рюватися, рююся, єшся, сов. в. закури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялась хата, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. Бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: „щоб і подзвонилось, щоб і закурилось“. Г. Барв. 438. 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. Драг. 17. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Закуси́ти. См. Закушувати.
За́ку́ска, ки, ж. Закуска. Стор. М. Пр. 74. Спасибі за закуску, що ззів курку й гуску. Ном. № 12073. Ум. За́кусочка.
Заку́страний, а, е. Взъерошенный, всклокоченный. Одутлуватий, закустраний, він стояв серед хати, понуро оглядаючи кругом себе. Мир. Пов. II. 76.
Заку́страти, раю, єш, гл. Взъерошить, растрепать волосы.
За́кут, та, м. Закоулокъ, уголъ. Ой з-за гори чорні хмари в закуті. Чуб. V. 1004. Ум. За́куток, за́куточок. Въ этой формѣ употребляется въ смыслѣ: убѣжище, пріютъ. В її серці знайшовся добрий, теплий закуточок для милого хлопця. Левиц. Пов. 383.
Заку́та, ти, ж. Канура, хлѣвъ. Сім закут, одна свиня. Ном. № 11789.
Заку́тати, ся. См. Закутувати, ся.
За́кутень, тня, м. Уголокъ, глухое мѣсто. Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Каменец. у.
Заку́ти, кую́, є́ш, гл. = Закувати.
Заку́тий, а, е. Закованный. Закуті в пута неофіти. Шевч. 612.
За́куток, тка, за́куточок, чка, м. Ум. отъ за́кут.
Заку́тувати, тую, єш, сов. в. заку́-
