Словарь української мови (1924)/закупати
◀ закуняти | Словарь української мови З закупати |
закупень ▶ |
|
Закупа́ти, па́ю, єш, сов. в. закупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Закупать, закупить. Ніби з паном повінчалась, закупила села. Шевч. 107. 2) — кого́. Подкупать, подкупить. Закупила батька, щоб горілки не пив. Ном. № 6479. 3) Закупи́ти сла́ву бо́жу. Дать при сборѣ пожертвованій въ церкви во время служенія. Вх. Лем. 415.