Задо́к, дка́, м. 1) Ум. от Зад. 2) Заднее сидѣнье экипажа. Рудч. Чп. 250. Сами сіли в передочку, а некрутика в задочку. Чу6. V. 986.
Задо́сить, нар. Совершенно достаточно, больше чѣмъ достаточно. Торік було садовини задосить. НВолын. у.
Задощи́тися, щу́ся, щи́шся, гл. 1) Замокнуть отъ дождя. Задощилося сіно. Константиногр. у. 2) Задощи́ться, безл. Наступить дождливой погодѣ. Задощилося: вже третій день дощ. Константиногр. у.
Задратува́ти, ту́ю, єш, гл. Задразнить. Задратував турчина.
Задра́ти, ся. См. Задира́ти, ся.
Задриґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Заболтать ногами. Коли вліз у ту яму — тільки трошки ноги зверху, — да як задриґає ногами. Рудч. Ск. II. 195.
Задриста́ти, щу́, єш, гл. Запачкать поносомъ.
Задриста́тися, щу́ся, єшся, гл. Запачкаться поносомъ.
Задріботі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Быстро заговорить, засыпать скороговоркой. Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Засеменить (ногами). А хлопці, взявшись у боки, задріботять ногами, то вдарять тропака. Левиц. I. 16.
Задріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Задрожать. К. Іов. 19. Шевч. 118. Та повели до прийому — задріжали ніжки, ручки йому. Чуб. V. 1003.
Задріма́ти, ма́ю, єш, гл. Задремать. То це що задрімає та похилиться, то його колючки і вколять. Рудч. Ск. I. 156. К череді йшла — задрімала. Чуб. III. 203. Ледве вспів він задрімати, а йому вже снились страшні сни. Опат. 88.
Задріма́тися, лося, гл. безл. Вздремнуться. Добре задрімалось. Мнж. 130.
Задрімну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздремнуть. Радомысл. у.
Задрі́па, пи, об. Забрызгавшійся грязью.
Задрі́панець, нця, м. Забрызгавшійся грязью, неряха. Черк. у.
Задрі́паний, а, е. Запачканый, забрызганый грязью; неряшливый. Моя хазяйка замітає мене задріпаним віником. Чуб. I. 45.
Задрі́панка, ки, ж. Забрызганная грязью; неряха. А ти, задріпанко, шинкарко, перекупко п'яна. Шевч. 621.
Задрі́пати, ся. См. Задріпувати, ся.
Задрі́пувати, пую, єш, сов. в. задрі́пати, паю, єш, гл. Забрызгивать, забрызгать грязью нижнюю часть платья. Де це ти так задріпала спідницю? Харьк.
Задрі́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. задрі́патися, паюся, єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться грязью. Оце я поки до вас дійшла, так здорово задріпалася. Коли ж грязько дуже на дворі. Екатер. у.
Задро́бити, блю, биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь. Котл. Ен. I. 29.
Задрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Побѣжать подъ вліяніемъ укусовъ насѣкомыхъ (о рогатомъ скотѣ). 2) Закапризничать, взбѣситься. Мовчіт!.. чого ви задрочились? Котл. Ен. II. 22.
За́друге, нар. Вторично. Задруге посіяв буряки, бо то кузка, то мороз побив. Черк. у.
Задрьо́паний, а, е. = Задріпаний. Ой як би ти, дівчинонько, не задрьопана така. Грин. III. 683.
Задуби́ти, ся. См. Задублювати, ся.
Задубі́ти, бі́ю, єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.
Заду́бти, бну, неш, гл. = Задубіти.
Заду́блювати, люю, єш, сов. в. задуби́ти, блю́, биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, выдубить (кожу). Гол. Од. 66. 2) О животныхъ: поднимать, поднять вверхъ хвостъ. Задубили коні хвости. О людяхъ: поднимать, поднять одежду, обнаживъ нижнюю часть тѣла.
Заду́блюватися, лююся, єшся, сов. в. задуби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Обнажать, обнажить нижнюю часть тѣла.
Задува́ти, ва́ю, єш, сов. в. заду́ти, дму́, ме́ш, гл. Задувать, задуть. На ніч стануть світло задувати. Макс. (1834), 158.
За́дувка, ки, ж. Мятель. Вх. Уг. 239.
Задудні́ти, дню́, ни́ш, гл. Глухо загремѣть. Ой задудніли ковані вози на дворі. Грин. III. 524.
За́дум, му, м. Замыселъ, намѣреніе. Душа в великих задумах кохалась. К. МБ. Чи знаєш ти закони рівноваги і задуми того, хто ввесь — премудрість? К. Іов. 83.
Заду́ма, ми, ж. Задумчивость. Радюк хотів піймати на її лиці хоч крапельку задуми, хоч крапельку того смутку. Левиц. Пов. 298.
Заду́маний, а, е. Задумчивый. Він бачив її не такою задуманою й мовчазною тепер, яка вона була недавно. Левиц. Пов. 298. Блакитні задумані очі. Мир. Пов. II. 76.
