Словарь української мови (1924)/задирати
| ◀ задиракуватий | Словарь української мови З задирати |
задиратися ▶ |
|
Задира́ти, ра́ю, єш, сов. в. заде́рти и задра́ти, деру́, ре́ш, гл. 1) Задирать, задрать, поднимать, поднять вверхъ. Біда вмерла і ноги задерла. Посл. Ворона літає, а дурень голову задирає. Ном. № 6404. 2) Задирать, задрать, начинать, начать ссору. 3) О коростелѣ: начинать, начать кричать. Як деркач котрого году задере поперед перепілки, то сіно буде дороге. Грин. I. 15.