одгонила (свиней)… криком: „аря, гладкі, аря“! Мир. ХРВ. 9.
Аса́! и аса-ля́! меж. Крикъ для отогнанія свиней. Шейк.
Асаву́ла, ли, м. = Осавула.
Асе́сор, ра, м. Становой приставъ. (Правобер.) Повернувся я з Сібіру, — нема ж мені долі… Асесори і справники за мною вганяють. Грин. III. 618.
Асе́сорський, а, е. Свойственный, принадлежащій становому приставу.
Асесорува́ти, ру́ю, єш, гл. Занимать должность становаго пристава.
Асисте́нція, ції, ж. Свита. Прибув зо всею своєю асистенцією.
Ассафе́т, ту, м. Ассафетида (Asa foetida), затвердѣвшій млечный сокъ корня Ferula Scorodosma Benth. et Hook и Ferula Northex Boiss. Під ніс їй (хворій) клали ассафету і теплую на пуп сервету. Котл. Ен. IV. 45.
Астро́но́м, ма, м. Астрономъ. Ном. № 6540. Один був астроном і небо добре знав і зорі так лічив, як той вівчар отару. К. Дз. 141.
Астрономи́чний, а, е. Астрономическій. К. Іов. Передм. V.
Астроно́мія, мії, ж. Астрономія. Шевч. (О. 1862. VI. 23). Наука про зорі зветься астрономія. Ком. I. 58.
Астря́б, ба, м. = Яструб. Вх. Пч. II. 8.
Ат! меж. для выраженія нетерпѣнія, неудовольствія: ахъ, оставь! Перестань! Та ну бо роскажи! — Ат, одчепись!
Ата́ка, ки, ж. Атака, нападеніе.
Атако́вувати, вую, єш, сов. в. атакува́ти, ку́ю, єш, гл. Атаковывать, атаковать, нападать. Нас і кошового і всю славну Січ атакував. Скальковск.
Ата́ман, на, м. и др. = Отаман и др.
Ата́сь! меж. См. тась.
Атери́нка, ки, ж. Родъ рыбы, красноперка. Новорос.
I. Ато́, сз. 1) А, но, а не то, а между тѣмъ. Ой не жаль би мені воза, коли б дівка була гожа; а то руда і погана — мені воза поламала. Н. п. Як би сама, — ще б нічого, ато й стара мати, що родила на світ Божий, мусить погибати. Шевч. 65. 2) Кромѣ того, еще. Його два сини, ато взяв п'ять хлопців сиріт. Кв. II. 20.
II. Ато́ и ато́ж, нар. 1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! „Бачив ти його“? — Атож ні? 2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
Атра́мент, ту, м. Чернила. Желех. Папір, атрамент, перо. Гн. I. 195.
Атраме́нтовий, а, е. Чернильный.
Ау́ла, ли, ж. Шумная толпа, сборище. Там коло волости така аула. Мнж. 175.
А́фини, фин, ж. мн. Раст.: черника. Vaccinium myrtillus (ягоды). Шух. I. 20.
А́финник, ка, м. Кустъ, стебли черники, само растеніе, Vaccinium myrtillus. Гуцул.
Афиня́к, ка, м. Наливка на черникѣ. Гуцул.
Афиня́нка, ки, ж. Супъ изъ черники. Гуцул.
А́фрика, ки, ж. Африка.
Африка́нський, а, е. Африканскій. Левиц. I. 508.
Ах! меж. Ахъ! А вона не хоче, бо я не багатий, — ах я нещасний, — що ж маю діяти? Коцип. I. 5.
А́хати, хаю, єш, сов. в. а́хнути, ну, неш, гл. Ахать, ахнуть. Гості ахали, дивувались, хвалили книжки. Левиц. I. 483. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37.
Ахи́! меж. = Кахи. Щось кашлянуло: „Ахи, чорнявий, озирнись бо, лукавий“! Грин. II. 276.
А́хкати, каю, єш, гл. = А́хати. Желех.
А́хнути, ну, неш, гл. Ахнуть. Як устала царівна, так і ахнула, що немає перстіня. Грин. I. 77.
Аціба́! меж. Крикъ, чтобы отогнать свиней, собакъ. Шейк.
Ацю́! меж. = Аса́! Шейк.
Аця́! аця́! меж. Крикъ, чтобы созвать свиней. Звенигор. у.
Ач! меж., сокращенное изъ бач! Ишь, вишь. Ач який гарний!
Аче́й, нар. Авось, можетъ быть. Струни мої, струни золотії, заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. I. 316. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю, ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п.
Ачу́, меж. = Ацю.
Ачхи! меж. Чихъ! (Подражаніе чиханію). Хоч табаки понюхаю! — …Нюхнув та — ачхи! Рудч. Ск. I. 4.
Ая́, нар. (Сокращенное а як же). Да, какъ же, разумѣется. Гуцул.
Ая́й, меж. Ай! Желех.
Ая́йкало, ла, м. 1) Произносящій: аяй, стонущій. Желех. 2) Трусъ, мнительный человѣкъ. Желех. Він таке (такий) аяйкало.
Ая́йкання, ня, с. Вскрикиваніе: ай-ай.
Ая́йкати, каю, єш, гл. Кричать ай-ай.
