Словарь української мови (1924)/ай!

by Борис Грінченко

◀ аїр

Словарь української мови Борис Грінченко А ай!

айбо ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I Ай! меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Шевч. 306. Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли. Рудч. Ск. I. 94.

II Ай! сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода! Гол. IV. 459.