Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/564

Ця сторінка вичитана

тиме рік. Грин. I. 15. Загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. Ном. стр. 376. Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу. Чуб. III. 190.

Зага́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. загада́тися, да́юся, єшся, гл. Задумываться, задуматься. Закуркають кречети сизі, загадаються орлики хижі. Макс. 59. Говорить, було, говорить, да й загадається. Г. Барв. 109.

Загажда́ти, даю, єш, гл. = Загоджувати. Вельможная пані слуги загаждала: кожному слугині по золотому дала. Чуб. V. 1017.

Зага́їти, га́ю, єш, гл. 1) = Загаяти. 2) Заставить чѣмъ либо пространство. Загаїли стаю бербеницями. Вх. Зн. 18. 3) Загородить, положить преграду. Вх. Уг. 238.

Зага́й, га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.

Зага́йка, ки, ж. Замедленіе. НВолын. у.

Зага́йкати, каю, єш, гл. Закричать: „гай! гай!“.

Зага́йко, ка, м. Медлитель. Загайки, дружбоньки, загайки, загаялися в коморі. Грин. III. 439.

Зага́йний, а, е. Медлительный, кропотливый, нескорый. Загайна робота. Черк. у.

Зага́йно, нар. Медлительно, кропотливо, нескоро.

Зага́йство, ва, с. Замедленіе, задержка. Борз. у.

Зага́кливець, вця, м. Заика. Вх. Лем. 414.

Зага́кливий, а, е. Заикающійся. Вх. Зн. 238.

Зага́куватися, куюся, єшся, гл. Заикаться. Вх. Лем. 415.

Зага́л, лу, м. 1) Цѣлость, все, общая сумма. 2) Общество, публика. 3) В-загалі. См. Узагалі.

Загалава́нитися, нюся, нишся, гл. Зазѣваться. Загалаванився, та й віжки впустив. Гадяч. у. Слов. Д. Эварн.

Загаласува́ти, су́ю, єш, гл. Закричать, завопить. Аф.

Загало́м, нар. 1) Оптомъ, гуртомъ. На вибір десяток сороковець, а загалом золотий. Каменец. у. 2) Сплошь. З неділі піду тобі робити три дні загалом. Каменец. у. Масти загалом усю стіну. Каменец. у. Попереду було той на чинш, той на одрібок, а потім пішли всі загалом на викуп. НВолын. у.

Загалу́нити, ся. См. Загалунювати, ся.

Загалу́нювати, нюю, єш, сов. в. загалу́нити, ню, ниш, гл. Вымачивать, вымочить или прокипятить въ растворѣ квасцовъ (яйца передъ окраской). Харьк. Аф.

Загалу́нюватися, нююся, єшся, сов. в. загалу́нитися, нюся, нишся, гл. 1) Вымачиваться, вымочиться въ растворѣ квасцовъ. Аф. 2) Переносно: выпивать, выпить лишнее. Ще добрі люде з церкви не вийшли, а він уже й загалунився. Аф. Оце якось я в шинку був загалунивсь, то й пропив чимало грошви. Екатер. г.

Загальмува́ти, мую, єш, гл. Затормозить. З гори їхавши, треба загальмувати воза.

Зага́льний, а, е. 1) Общій, всеобщій. Загальна розмова. Левиц. Пов. 254. Загальний рахунок. 2) — ти́ждень. Всеѣдная недѣля (3-я передъ великимъ постомъ). Каменец. у.

Зага́льник, ка, м. Общее мѣсто (въ рѣчи), банальная фраза. Желех.

Зага́льниця, ці, ж. = Загальний тиждень.

Зага́льність, ности, ж. Все вообще; всеобщность; совокупность. Желех.

Зага́мкати, каю, єш, гл. Закричать: гам-гам!

Зага́моритися, рюся, ришся, гл. Заговориться, увлечься разговоромъ. Я загаморився в корчмі, а кінь і втік. НВолын. у.

Загамува́ння, ня, с. Обузданіе, укрощеніе, усмиреніе.

Загамува́ти, му́ю, єш, гл. Успокоить, укротить, обуздать, усмирить, придержать.

Загамува́тися, му́юся, єшся, гл. Успокоиться, утихнуть; удержаться. Не руш її (дитини), — тільки що загамувалась. Черк. у.

Зага́нити, ню, ниш, гл. Охулить.

Заганьби́ти, блю́, би́ш, гл. Застыдить, устыдить. Вх. Лем. 415.

Заганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. загна́ти, жену́, не́ш, гл. Загонять, загнать. Боярам