Словарь української мови (1924)/загоджувати
| ◀ загоготіти | Словарь української мови З загоджувати |
загоді ▶ |
|
Заго́джувати, джую, єш, сов. в. загоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Задабривать, задобрить, располагать, расположить въ свою пользу. Загоджує судців. НВолын. у. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Канев. у. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. НВолын. у. См. Загаждати.