дружный. Г. Барв. 138. Дружня розмова. К. Досв. 93. Дружній череді вовк не страшний. Ном. № 10747. 2) Принадлежащій другу. Дружню жінку взяв до себе. Ум. Дружне́нький.
Дру́жність, ности, ж. Дружная жизнь, дружелюбіе. Та то тільки кажуть, шо у них дружність, а вони дома їдяться, як ті собаки. Канев. у.
Дру́жно, нар. Дружно, въ согласіи. З хазяїном я жив дружно. Стор. I. 228. Ум. Дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.
Дру́жонько, ка, м. Ум. отъ дружко.
Дру́жчити, чу, чиш, гл. Быть дружкою. Дружечка пишненька.... не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. См. Дружкувати.
Дру́зки, (ків? м.) мн. = Дрізки. Ґалери в друзки порозлітались. К. Бай. 93.
Друзь, зя, м. = Друг. Чи не вб'єте або чи не скараєте вірного мого друзя. Мет. 403.
Друзя́ка, ки, м. Другъ, пріятель, услужливый. Що, як би таких друзяк приплило хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? К. ЧР. 7. Є ви товариші, друзяки? Собаки, а не товариші. Мир. ХРВ. 276 Парень молодий, друзяка, роботящий, смирний, не п'ющий і вже ні з ким не залається. Кв. I. 167.
I. Друк, ку, м. Печать, печатаніе. Подали до друку у „Основу“. К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до иншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр. 1.
II. Друк, ка, дручо́к, чка́, м. = Дрюк, дрючок. Бив, бив, та ще й друк кинув. Ном. № 4023. Вирубав дручка та й подає чортові в яму, щоб його.... витягти. Рудч. I. 57. Ум. Дручя́га.
Друка́рня, ні, ж. Типографія. Позбірав, що було у мене писаного по нашому.... одніс у друкарню, — от вам і книжка. Греб. 407. Ось нехай лиш Господь нам допоможе зложити докупи обидва береги Дніпрові, тогді ми позаводимо усюди правнії суди, школи, академії, друкарні, — піднімемо Вкраїну вгору. К. ЧР. 132. А при школах споружалися друкарні, щоб і книжками свою віру боронити, а унію і католицтво зневажати. К. Хмельн., 47.
Друка́рський, а, е. Типографскій.
Друка́рь, ря́, м. Типографщикъ.
Друкваниця, ці, ж. Юбка изъ синей выбойки. Вх. Лем. 411.
Друкі́вля, ля, с. Шрифтъ? Як се ті книжки друкують? Там є друківля таке, що його прикидають, чи що? Брацл. у.
Друко́ваний, а, е. Печатный. Друкована словесність. К. ХП. 114. Як же піднялися братства церковні свою.... віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. К. Хмельн. 123. 2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Шевч. 122. Люде письменні й друковані. К. (О. 1861. II. 230). Иногда употребляется умышленно въ двузначномъ смыслѣ: можно понять, что дѣло идетъ и о тѣлесномъ наказаніи друком (дрюком) — т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований) т. е. недоученный — подразумѣвается: при помощи дрюка, палки, почему въ варіантахъ этой пословицы бываетъ и такъ: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений. Ном.
Друкува́ння, ня, с. Печатаніе.
Друкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печатать.
Друкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Печататься. Друкується тепер усе, що можна було знайти і надрукувати. Передмова до Кобзаря Шевченкового вид. Кожанчикова, стр. 1.
Дру́лити. См. Друляти.
Друлівни́к, ка́, м. Инструментъ, которымъ гуцульськіе мося́жники вырѣзываютъ при орнаментировкѣ металла круговыя линіи. Части: цилиндрическій стержень би́ло, въ нижнемъ концѣ стержня вставленъ стальной писачо́к съ двумя (какъ въ вилахъ) остріями, при прорѣзываніи круга одно изъ нихъ — сердешник — находится въ центрѣ, другое — околи́чник — очерчиваетъ окружность; выше стержень проходитъ сквозь горизонтально лежащій дискъ, — ко́чало, а еще выше сквозь планку — вало́к, отъ котораго идетъ веревочка — мотузо́к, выше проходящій сквозь стержень; движеніемъ валка́ вверхъ и внизъ приводится во вращеніе стержень, а потому и писачо́к. Шух. I. 277.
Друля́ти, ля́ю, єш, одн. в. дру́лити, лю, лиш, гл. Толкать, толкнуть. Миють-
