2) Дойти, танцуя. Дотанцював аж до брами. Шевч. 270.
Дотанцюва́тися, цю́ю, єшся, гл. 1) Танцуя дойти до чего. 2) Дотанцоваться до чего.
Дотараба́нити, ню, ниш, гл. Дотащить, донесть. Насилу дотарабанила мішок, — дуже важкий. Богодух. у.
Дотараба́нитися, нюся, нишся, гл. Дотащиться. Очі завидющі: назбірала кислиць стільки, що всилу дотарабанилася з їми додому. Богодух. у.
Дотаска́ти, ся. См. Дотаскувати, ся.
Дота́скувати, кую, єш, сов. в. дотаска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Дотаскивать, дотащить. Мнж. 40. Насилу дотаскав його, такий великий. 2) Истаскивать, истаскать, донашивать, доносить (объ одеждѣ).
Дота́скуватися, куюся, єшся, сов. в. дотаска́тися, ка́юся, єшся, гл. Дотаскиваться, дотащиться, съ трудомъ доходить, дойти.
Дотекти́. См. Дотікати.
До́теп, пу, м. Остроуміе, искусство.
Доте́па, пи, ж. 1) Способность, умѣнье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловѣкъ.
Дотепе́р, нар. До настоящаго времени, до сей поры. Бідив я, та й дотепер бідую. Каменец. у. Як тримав я поїдинка (11 десятин) тоді, та й дотепер тримаю. Каменец. у.
Доте́пний, а, е. Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331.
Доте́пник, ка, м. Способный мужчина, дока, молодецъ.
Доте́пниця, ці, ж. Способная женщина.
Доте́пність, ности, ж. Способность, дарованіе. Так даремне потратив свої сили чоловік з наукою, з щирою охотою, та й не не без дотепности. Драгом. Передм. Пов. Федьк. Не було дотепности самому додуматись. Ком. I. 48.
Доте́пно, нар. Способно, искусно.
Доте́пре, нар. = Дотепер.
Доте́рпіти. См. Дотерплювати.
Доте́рплювати, плюю, єш, сов. в. доте́рпіти, плю, пи́ш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть. Я знаю, він не дотерпить. НВолын. у. 2) Выносить, вынести, претерпѣвать, претерпѣть. Дотерпіла лиха в походах. Левиц. Пов. 24.
Доте́рти, ся. См. Дотирати, ся.
Дотеса́ти, ся. См. Дотісувати, ся.
До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тѣхъ поръ, до того времени. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876. Доти ходив, доки не наклав головою. Ном. № 10050.
До́тик, ку, Осязаніе.
Доти́ка, ки, ж. Укоръ.
Дотика́ння, ня, с. Прикосновеніе.
I. Дотика́ти, ка́ю, єш, сов. в. доткну́ти, кну́, неш, гл. 1) Дотрагиваться, дотронуться, прикасаться, прикоснуться. 2) Колоть, уколоть, уязвлять, уязвить словами.
I. Дотика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. доткну́тися, ну́ся, нешся, гл. = Дотика́ти 1. Єв. Л. XXIV. 39.
II. Дотика́ти, ка́ю, єш, сов. в. доткати, тчу́, че́ш, гл. Дотыкать, доткать, оканчивать, окончить тканіе. Уже небагато дотикать Ярошисі.
II. Дотика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. дотка́тися, тчу́ся, че́шся, гл. Дотыкаться, доткаться.
Дотина́ти, на́ю, єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Дорѣзывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. НВолын. у. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати да буде мені що-ранку дотинати: „вставай, невістко, бодай ти здорова не встала. Чуб. I. 696. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.). Словом дотина. К. Бай. 49.
Дотиня́тися, ня́юся, єшся, гл. Дослоняться, дошататься.
Дотира́ти, ра́ю, єш, сов. в. доте́рти, тру́, тре́ш, гл. Дотирать, дотерѣть.
Дотира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. доте́ртися, тру́ся, ре́шся, гл. Дотираться, дотерѣться.
Доти́чний, а, е. Касающійся чего.
Дотіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотекти́, течу́, че́ш, гл. 1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь. 2) Дотекать, дотечь до какого либо мѣста. 3) Хватать. У вас на це толку не дотече. Зміев. у. 4) Сравниваться, сравниться. Харьків проти Київа не дотече, бо менший. Зміев. у.
До́тіль, нар. = Доти.
Дотіпа́ти, ся. См. Дотіпувати, ся.
