Словарь української мови (1924)/дотікати
| ◀ дотичний | Словарь української мови Д дотікати |
дотіль ▶ |
|
Дотіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотекти́, течу́, че́ш, гл. 1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь. 2) Дотекать, дотечь до какого либо мѣста. 3) Хватать. У вас на це толку не дотече. Зміев. у. 4) Сравниваться, сравниться. Харьків проти Київа не дотече, бо менший. Зміев. у.