Дорожи́ти, жу́, жи́ш, гл. Цѣнить. Нас дорожят більш, аніж їх, дарма, що вони пани. Харьк.
Дорожи́тися, жу́ся, жи́шся, гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Грин. II. 333. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами. Стор. I. 240.
Дорожне́та, ти, дорожне́ча, чі, ж. Дороговизна. Ото дорожнета на рибу, — не докупишся. Харьк.
Доро́жник, ка, м. Раст. Plantago lanceolata. ЗЮЗО. I. 131.
Доро́жній, я, є. Дорожный, находящійся въ дорогѣ.
Дорожня́, ні́, ж. = Дорожнета. Теперки дорожня на всім стала. Каменец. у.
Доро́жчати, чаю, єш и доро́жшати, шаю, єш, гл. Дорожать. Усе вже дорожшає на базарі. Черниг. у.
Дорозумі́тися, мі́юся, єшся, гл. Додуматься, сообразить, догадаться. Дещо. 32. Дорозумівся і я як зробить. Черк. у.
Дорозумо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. дорозумува́тися, му́юся, єшся, гл. ( = Дорозумі́тися). Додумываться, додуматься, сообразить. Усяке по своєму дорозумовується. О. 1862. Х. 115. Чи ти зажурився, чи ти загадався, — хто ж би то по тобі дорозумувався? К. Досв. 149.
Доро́слий, а, е. 1) Взрослый. Вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королева. МВ. I. 136. 2) Дорослый. Доросле жито. НВолын. у.
Дороста́ти, та́ю, єш, сов. в. дорости́, ту́, те́ш, гл. Дорастать, дорасти. Ріс, ріс, не доріс, своїй неньці води не приніс. Чуб. III. 183. Дорости́ літ. Достичь совершеннолѣтія. Меншая сестра літ не доросла. Мет. 32.
Доруба́ти, ся. См. Дорубувати, ся.
Доруби́ти. См. Дорублювати.
Дору́блювати, люю, єш, сов. в. доруби́ти, блю́, биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (въ шитьѣ). Ти ще й рубця не дорубиш, я вже й звернусь. Кв.
Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.
Дору́буватися, буюся, єшся, сов. в. доруба́тися, ба́юся, єшся, гл. Дорубываться, дорубиться. Сокира свого дорубається. Ном. № 4090.
Доруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. доручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить.
Доруче́ння, ня, с. Порученіе.
Дорщ, щу́, м. и пр. = Дощ и пр. Грин. III. 390. Не проси у Бога дорщу, а проси урожаю. Ном. № 7270. Ум. До́рщик. МУЕ. III. 118.
Доса́да, ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата — велика досада. Ном. № 9626. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3665. Ум. Доса́донька. Чуб. V. 448.
Досади́ти. См. Досаждати.
Доса́дни́й, а, е. 1) Непріятный. Досаднії звістки. Грин. III. 588. 2) Вредний. Поганому животу досадні й пироги. Харьк. Ум. Досадне́нький.
Доса́дно, нар. Непріятно. МВ. I. 24. Ум. Досадне́нько. Шо в черницях добре жити, легче ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, шо в черні ходити. Грин. III. 376.
Доса́донька, ки, ж. Ум. отъ. доса́да.
Досажда́ти, да́ю, єш, сов. в. досади́ти, джу́, ди́ш, гл. Досаждать, досадить. Скільки ворогів запеклих мені досаждають. К. Псал. 4. „Так чим же я вам досадив?“ ягнятко, плачучи, питає. Гліб. 34.
Досва́тати, таю, єш, гл. Досватать.
Досва́татися, таюся, єшся, гл. Досвататься до чего нибудь.
До́свід, ду, м. Опытъ. Знаючи з історичнього досвіду, як уставали нації. К. ХП. 131.
Досвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. досві́дчити, чу, чиш, гл. 1) Свидѣтельствовать, посвидѣтельствовать, засвидѣтельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать.
Досвідча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. досві́дчитися, чуся, чишся, гл. Ссылаться на чье либо свидѣтельство до какого либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. Васильк. у. 2) Убѣждаться, убѣдиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились. Г. Барв. 168.
Досві́дчення, ня, с. Убѣжденіе.
Досві́дчити, ся. См. Досвідчати, ся.
До́світ, ту, м. Разсвѣтъ. І прийшов я із панщини вже перед досвітом. Грин. III. 633. У вікно полився тихий досвіт. Левиц.
