Доброчинити, ню, ниш, гл. Благодѣтельствовать, благотворить.
Доброчи́нний, а, е. Благодѣльный, благотворительный.
Доброчи́нність, ности, ж. Благодѣяніе, благотворительность. За мою доброчинність така мені дяка. НВолын. у.
Добря́га, ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе всюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть. Шевч. 539.
Добря́че, нар. Очень хорошо. Усе воно було собі добряче, тілько що ж? жінка сього чоловіка вередлива була. Рудч. Ск. II. 174.
Добря́чий, а, е. Очень добрый, очень хорошій. Всі царства Божого йому жадають, такий добрячий був чоловік. МВ. I. 27. Добрячі були люде покійнички. МВ. I. 15. Каміння ще добряче. Добрячий таки ярмарок був. Добрячу таки бійку счинили.
Добря́щий, а, е = Добрячий. Що за добрящі колеса. Левиц. Пов. 195.
Добува́нка, ки, ж. = Добування. 1) „А як твоя, сину, добуванка в батька?“ — Еге, ляща по потилиці дав. Черном. 2) Та не легка й добуванка. Двадцять літ служив-проклинав, а ся п'ятолітня добуванка, так гірша од пекла здається. Черном.
Добува́ння, ня, с. 1) Добываніе, пріобрѣтеніе. Піти на добування. Чорном. 2) Доживаніе, дожитіе до срока.
Добува́ти, ва́ю, єш, сов. в. добу́ти, бу́ду, деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Рудч. Ск. II. 6. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Мет. Панували, добували і славу, і волю. Шевч. 48. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. Ном. № 9898. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Г. Барв. 247. Іще тиждень добуду. Вона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Добува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. добу́тися, бу́дуся, дешся, гл. 1) Добываться, добыться, быть добываемымъ, быть добытымъ. Золото добувається з землі. 2) Добираться, добраться, стараться войти, проникнуть. МВ. (О. 1862. III. 56). Злодій добувавсь до хати, до комори, до скрині. НВолын. у. Щоб вийшов з хати хто небудь, у двері стукав, добувався. Котл. Ен. Похова Миниха хліб і все в стрісі в хлівці, щоб собаки не добулись. Сим. 203. 3) Раздобывать, раздобыть, добывать, добыть. Він бідний чоловік на заробітках добувається. Лебедин. у. Грошей бо нема, не добувся. Кв. З пальця меду не добудешся. Ном. Добувся, як швед під Полтавою. Ном. № 1796.
Добуди́тися, жу́ся, дишся, гл. Добудиться. Сонливого добудишся, лінивого дошлешся. Ном. № 10842.
Добудча́, ча́ти, с. Незаконнорожденный ребенокъ. Черкас. у.
Добу́ти, ся. См. Добува́ти, ся.
Добутни́й, а́, е́. Благопріобрѣтенный. Добутний чоловік. Незаконный мужъ. Та то не її чоловік, то добутний: вона десь його нагибала, та й живе з ним. Лебедин. у. Добутна́ дити́на. Незаконнорожденный ребенокъ. Лебед. у.
Добу́ток, тку, м. Пріобрѣтеніе. Добу́тки. Приплодъ (ягнята, телята). Шух. I. 36.
Добуття́, тя, с. = Добування. Черном.
Дова́да, ди, ж. Досада, тоска. Та коли б ти знала, мамо, яка то довада, то ти б мене й оженила, щоб була одрада. Черном.
Дова́дити, ва́жу, диш, гл. 1) Досадить. До того мені довадив, що вже й вадити більш ні в чім. Зміев. у. 2) Пріучить. Довадив хлопця до горілки. Харьк.
Дова́дливий, дова́дний, а, е. Досадный, тошный.
Дова́дно, нар. Досадно, тошно. Як усе недоладно, то й жити довадно. Зміев. у.
Дова́жити. См. Доважувати.
Дова́жок, жку, м. Довѣсокъ.
Дова́жувати, жую, єш, сов. в. дова́жити, жу, жиш, гл. Довѣшивать, довѣсить, оканчивать, окончить взвѣшивать. Важили до заходу сонця, та ще й смерком доважували. Черном.
Довали́ти, ся. См. Дова́лювати, ся.
Дова́лювати, люю, єш, сов. в. довали́ти, лю́, лиш, гл. Приваливать, привалить.
Дова́люватися, лююся, єшся, сов. в. довали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час тому отаману поклонитися. Чуб. V. 1011. Як нам до пекла довалитись? Котл. Ен. 2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до
