2) мн. Дзво́ники. Раст. Колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзво́ничок. Ком. II. 81.
Дзвони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Г. Барв. 156. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. К. Досв. 127. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. К. ЧР. 14. Ой ключи мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. Чуб. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі́. Звонить по усопшему. Ном. № 8322. По дівчинонці дзвони дзвонили. Мет. 96.
Дзвони́ця, ці, ж. и пр. См. Дзвіниця и пр. К. ЧР. 84. Чуб. III. 22.
Дзво́ничок, чка, м. Ум. отъ дзвоник.
Дзвя́га, ги, ж. = Звяга.
I. Дзвяк, ку, м. Металлическій звукъ.
II. Дзвяк! меж. для выраженія металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. I. 44.
Дзвя́кало, ла, с. Чавкающій человѣкъ.
Дзвя́кати, каю, каєш, одн. в. дзвя́кнути, ну, неш, гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. МВ. I. 52. 2) Чавкать. Їж бо вже та не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне. Ном. № 5012.
Дзвя́кнутися, нуся, нешся, гл. Упасть на землю, шлепнуться, брякнуться.
Дзвякоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Дзвякати. МВ. (О. 1862. III. 41).
Дзелене́ць, нця́, м. Зеленый (о вѣнкѣ). Віншуємо ті (дівчину) вінцем-дзеленцем. Kolb. I. 106.
Дзеле́ний, а, е = Зелений. Подольск. г.
Дзеле́нка, ки, ж. Насѣк. = Зеленяк. Вх. Пч. I. 5.
Дзеле́нь! меж. для выраженія звона. Коли трохи згодом дзвонок дзелень, дзелень! Рудч. Ск. I. 76.
Дзеле́нькати, каю, єш, гл. Звенѣть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Каменец. у.
Дзеленькоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Звенѣть.
Дзеленьча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Дзеленькати. Зміев. у. Новомоск. у.
Дзе́нгель, лю, м. Раст. Archangelica officinalis Hoffm. ЗЮЗО. I. 112.
Дзендзелик, ка, м. Въ загадкѣ: пламя фитиля. Червоний дзендзелик, чорна ниточка (каганець). Чуб. I. 309.
Дзендзелі́я, лі́ї, ж. Раст. Золототысячникъ. Erythraea Centaurium. ЗЮЗО. I. 122.
Дзень! меж. для выраж. звона. О. 1861. VIII. 8. Туп, туп ніженьками! Дзень, дзень підківками! Нп. Червінці дзелень-дзелень.... так і посипались. Грин. II. 184.
Дзе́нькати, каю, єш, одн. в. дзе́нькнути, ну, неш, гл. Звонить, звенѣть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.
Дзе́ня, ні, ж. Все, что звенитъ, преимущественно деньги, (дѣтск. слово). О. 1862. XII. 119.
Дзер, ру, м. Сыворотка (молочная). Шух. I. 213.
Дзе́ра, ри, ж. = Дзер. Вх. Зн. 24.
Дзеренча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Деренчати. Мир. ХРВ. 68.
Дзері́вний, а, е. Относящійся къ молочной сывороткѣ. Шух. I. 213.
Дзе́ркало, ла, с. Зеркало. Кв. Ном. № 5227. Ум. Дзе́ркальце. Ком. II. 41. МВ. I. 25.
Дзерка́льний, а, е. Зеркальный. Дзеркальні вікна. Мир. ХРВ. 68.
Дзерка́льня, ні, ж. Зеркало. Здохла в його кобила: буде з шкури спідниця, а з ребер карета возить дівок до пекла, а з голови лихтарня, а із.... дзеркальня. Чуб. V. 1163.
Дзе́ркальце, ця, с. Ум. отъ дзеркало.
Дзе́рно, на, с. и пр. См. Зерно и пр.
Дзє́кало, ла, с. Названіе бѣлорусса, по причинѣ употребленія имъ въ своей рѣчи звуковъ дзє.
Дзє́кання, ня, с. Употребленіе дзє вмѣсто де.
Дзє́кати, каю, єш, одн. в. дзє́кнути, ну, неш, гл. Говорить дзє вмѣсто де (о бѣлороссахъ). Ну, а литвинок, хиба лихо його нападе, щоб не дзєкнув. Г. Барв. 329.
Дзє́ма, ми, ж. Кушанье: отваръ картофеля, фасоли и бобовъ, въ который кладутъ кусочки обыкновеннаго или кукурузнаго хлѣба. Шух. I. 142.
Дззз! меж. выражающее жужжаніе.
Дзи́бнути, ну, неш, гл. Ударить, хватить. Він як дзибнув мене по руці, то я й не стямивсь. Полт. г.
