Словарь української мови (1924)/дзвіниця

by Борис Грінченко

◀ дзвінець

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзвіниця

дзвіничний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзвіни́ця, ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черці в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = Вежа 3. Гол. I. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Дзвіни́чка.