Словарь української мови (1924)/дзвінок

by Борис Грінченко

◀ дзвінник

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзвінок

дзвіночок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзвіно́к, нка́, м. 1) Колокольчикъ, звонокъ. Греб. 361. Сама як схопить дзвінок — по всіх покоях дзінь-дзінь. МВ. I. 14. 2) мн. Дзвонки́. Раст. Convolvulus sepium. ЗЮЗО. I. 119. 3) Названіе рослаго красиваго веселаго вола. КС. 1898. VII. 46. 4) = Дзвенкач. Вх. Пч. II. 10. Ум. Дзвіно́чок.