Дже́нчик, ка, м. Насѣк. = Дрік. Мнж. 178.
Джер, ру, м. Пойло. Закр.
Дже́рга, ги, ж. То же, что и запаска, но изъ неокрашенной шерстяной ткани натуральнаго цвѣта. Вас. 171. См. Дерга.
Дже́рґа, ґи, ж. Родъ подушки. Ослін чи ліжко застелені постелею: сіном, ліжниками, а в головах є джерґа (підклад з ліжника або сіна). Шух. I. 98.
Дже́рґати, ґаю, єш, гл. Болтать, поговаривать. Почали вже люде джерґати, що то він сам підпалив хату. Волч. у.
Дже́рґіт, ґоту, м. 1) Сильное щебетаніе птицъ. 2) Быстрый и крикливый разговоръ на непонятномъ языкѣ (о евреяхъ, напр.).
Джерґота́ти, ґочу́, чеш, джерґотіти, ґочу́, ти́ш, гл. 1) Сильно щебетать, чирикать. Щебечуть і джерґотять пташки, та шурхають ящірки в траві. МВ. I. 156. Также о крикѣ гусей. См. Джеркота́ти. 2) Говорить на непонятномъ для слушателя языкѣ.
Джерґотня́, ні́, ж. = Джерґіт. Жидівська джерґотня. К. Псал. 15.
Джереґе́ля, лі, ж. 1) Коса на головѣ, сложенная вѣнкомъ. Котл. Ен. Словарь 8. Сплетенная изъ трехъ полосъ коса. Вас. 204. Встрѣчается преимущ. во мн. ч. Тут заплітали джереґелі, дробушечки на головах. Котл. Ен.
Джерела́стий, а, е = Джерелатий. Киплять меди по кубках джереластих. К. МБ. II. 123.
Джерела́тий, а, е. Съ большимъ отверстіемъ, съ большимъ жерломъ. К. ЦН. 246. І заревли тоді гармати джерелаті. К. Дз. 70. См. Жерелатий.
Дже́ре́ло́, ла, с. 1) Источникъ, родникъ, ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. I. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце.
Джере́ловий, а, е. Относящійся къ джерелу.
Джере́льний, а, е. Ключевой. Е! у цій криниці була славна джерельна вода, та серед літку така холодна, що й губами не доторкнешся. Харьк. г. Лебед. у.
Джере́льце, ця, с. Ум. отъ джерело.
Джереля́ний, а, е = Джерельний. Джереляна вода здоровша, ніж річна. Харьк. у.
Джереля́стий, а, е. Богатый источниками, родниками. Джерелястий, криничастий ставок. Г. Барв. 136.
Джеркота́ння, ня, с. = Джерґіт. Птаства джеркотання. К. Дз. 214.
Джеркота́ти, кочу́, чеш, джеркоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Джерґотати. Яка мальована та штучна птиця! вертиться, джеркотить, по дереву скака. Греб. 391. Грин. II. 340. Все тямлють, джеркотять, як гуси по німецьки. Греб. 388. Жиди джеркочуть тілько та дурять людей хрещених. Стор. МПр. 170. Греб. 367. К. Дз. 147.
Джерло́, ла́, с. = Джерело. А в сій горласі, глянь, грязюка ущерть джерло сповнила. Черномор.
Джерма́ла, ма́л, ж. мн. Щипчики, которыми чабаны вычищаютъ червей у овецъ. О. 1862. V. Кух. 37. Чабани мусять за сим пильнувати: черву витягають джермалами, засипають ранку синім каменем і мажуть дьогтем, щоб муха не сідала. Кух. (О. 1862. V. 33).
Джерма́ри, рів, с. м. мн. = Джермала.
Джермели́ти, лю́, ли́ш, гл. Очищать рану животныхъ отъ червей посредствомъ джермел.
Джермели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Очищаться отъ червей въ ранахъ джермелами.
Джерме́ло, ла, с. = Джермала. Иногда только во мн. ч. джерме́ла. Ум. Джерме́льце.
Джермелува́ти, лу́ю, єш, гл. Очищать рану животныхъ отъ червей посредствомъ джермел.
Джерме́льце, ця, с. Ум. отъ джермело.
Дже́ря, рі, ж. = Джер.
Джє́мори, мн. Густой кустарникъ. Воли пасуться низом.... джєморами, — гущавинами з корчів. Шух. I. 211.
Джига́ло, ла, с. = Джоґа́н. Черк. у.
Джи́гати, гаю, єш, одн. в. джигну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Хлестать, хлестнуть, ударять, ударить розгами. 2) Кусать, куснуть (о насѣкомыхъ).
Джи́гатися, гаюся, єшся, гл. 1) Биться розгой. 2) Кусаться (о насѣкомыхъ).
Джигну́ти. См. Джигати.
Джигону́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Сильно хлестнуть, ударить. 2) Сильно ужалить. Дрік як джигоне ту кобилу. Мнж. 56. Джигонула здорово гадюка. Харьк. у.
Джиґ! меж. выражающее звукъ, происходящій при взмахѣ розгами или хлыстомъ. Джиґ, Марушка, з перцем юшка. Ном. № 6380.
