159. 3) — пщі́льне. Ячейка у пчелъ. Вх. Лем. 405.
Горобе́й, бе́я, б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Чуб. III. 56. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Чуб. III. 58. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Грин. III. 554. Горобі́єнько. Чуб. III. 57.
Горобе́йник, ка, м. Раст. Lithospermum arvense L. ЗЮЗО. I. 127.
Горобе́ль, бля́, м. = Горобей = Горобець. Попуд тинами з гороблями живучи. Грин. III. 625.
Горобеня́, ня́ти, с. Воробушекъ, молодой воробей. Мир. ХРВ. 42.
Горобе́ць, бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. КС. 1898. V. II. 42. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. МУЕ. I. 205. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.
Гороби́на, ни, ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. I. 13. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. МВ. I. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69).
Горобинець, нця, м. 1) Пометъ воробья. Мил. М. 69. Мил. 31. 2) Раст.: а) = Рогіз. Вас. 176, 207. б) Oxytropis pilosa. Dc. ЗЮЗО. I. 167.
Гороби́ний, а, е. 1) Воробьиный. Повне гніздо горобиних голоцюцьків. МВ. I. 140. 2) Гороби́на ніч. Ночь, въ теченіе которой бываетъ сильная гроза, воробьиная ночь. Маркев. 15. І в горобину ніч прийдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 282. 3) Гороби́ний горо́шок. Раст. а) Vicia angustifolia Roth. ЗЮЗО. I. 141. б) Vicia Cracca L. ЗЮЗО. I. 141. в) Lotus corniculatus L. ЗЮЗО. I. 127. Повився горобиний горошок. МВ. I. 140.
Гороби́нячий, а, е = Горобиний. Мил. М. 96.
Горобі́єнько, ка, м. Ум. отъ горобей.
Горо́бка, ки, ж. Воробьиная самка.
Горо́бчик, ка, м. 1) Ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 65.
Горо́бчичок, чка, м. Ум. отъ горобець.
Горобчи́ха, хи, ж. = Горобка. П'ять горобчих, а чотирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари. Мнж. 86.
Гороб'я́, я́ти, с. = Горобеня.
Гороб'я́чий, а, е = Горобиний. Мил. М. 49.
Горови́й, а́, е́. Горный. Річка текла з горової води. КС. 1885. XI. 538. У горову роспалину сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. II. 159.
Горови́тий, а, е. Гористый. Вх. Зн. 12.
Го́род, да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.
Горо́д, ду, м. 1) Огородъ. Сидить, як качан в горо́ді. Ном. Ум. Горо́́дець, горо́донько, горі́дчик. Левиц. I. 170. Горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огород. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 457. Родъ хоровода. Грин. III. 109.
Города́рь, ря́, м. Начальникъ города? „Та рушай, вісько, під Бендер місто!“ Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. О. 1861. XI. Св. 56. Вѣроятнѣе, однако, что слово городарь, которое нигдѣ ни разу болѣе намъ не встрѣчалось, является просто передѣлкой какого то другого слова, подобнаго по своей формѣ, но съ забытымъ уже значеніемъ.
Горо́дець, дця, м. Ум. отъ горо́д.
Городи́н, на, м. Въ пѣснѣ то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная пѣсней ради риѳмы.
Горо́дина, ни, ж. Огородныя овощи. Рудч. Ск. I. 131.
Городи́на, ни, ж. Плетень, заборъ, огорожа. Угор.
Городи́сько, ка, с. = Городище. Волынск. г.
Городи́ти, джу́, диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. I. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.
