Словарь української мови (1924)/горобець
| ◀ горобеня | Словарь української мови Г горобець |
горобина ▶ |
|
Горобе́ць, бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. КС. 1898. V. II. 42. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. МУЕ. I. 205. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.