Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/357

Ця сторінка вичитана

горбочку пишно красувались, зеленіли гордорослі, в небо зазирали. Млак. 38.

Го́рдощ, щі, ж. чаще во мн. ч. го́рдощі. Гордость, надменность. Дметься гордощами лютий. К. Псал. 20.

Гордува́ння, ня, с. Дѣйствіе гордящагося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. III. 233.

Гордува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. II. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.

Гордува́тися, ду́юся, єшся, гл. Гордиться, чваниться. Сядь, козаче, не гордуйся, коли хочеш — поцілуйся. Чуб. V. 233.

Гордува́тий, а, е. Гордый, гордящійся, надменный. Я не багатий, не гордуватий, високо не несуся. Мет. 67. Така думка світилась.... на її гордуватому виду. Г. Барв. 464. Ум. Гордува́тенький. МВ. (О. 1862. III. 57).

Горду́н, на́, м. Гордецъ. Козак не гордун, що оборве, то й в кавдун. Ном. № 12166.

Го́ре, ря, с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. На го́ре йде́ться, пішло́. Пошло на несчастіе. Живе́, го́ря прикупи́вши. Плоховато живетъ. Ном. № 7506. Ум. Го́ренько, го́речко.

Горе́л, рла́, м. = Орел.

Горе́лі, ре́ль, ж. мн. Качель. См. Реля 1. МУЕ. III. 169.

Го́рен и горн, рна, м. 1) Горнъ въ кузницѣ. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194. 2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном. 3) Известковая печь. Славяносерб. у.

Горе́нити, ню, ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе. МВ. (О. 1862. I. 80).

Го́ренько, ка, с. Ум. отъ горе.

Горе́цвіт, ту, м. Раст. Helleborus niger L. ЗЮЗО. I. 124.

Горе́цтво, ва, с. Горесть, печаль. Черниг. у.

Гореч, чі, ж. Жара. Вх. Лем. 405.

Го́речко, ка, с. Ум. отъ горе.

Горзи́на, ни, ж. Плетень изъ ивы. Греблі гатили, кілля забивали, горзину та драницю клали. Макс. (1849) 55.

Гори́ніж, нар. Вверхъ ногами. Каменец. у.

Гори́квіт, ту, м. = Гори́цвіт. Вх. Пч. I. 8.

Горихві́ст, хвоста́, м. Птица. Lusciola phaenicurus (и tithys). Вх. Пч. II. 12.

Гори́цвіт, ту, м. Раст. Adonis vernalis L. Вх. Пч. I. 8. ЗЮЗО. I. 109. Мил. М. 87.

Гори́ще, ща, с. Чердакъ. На хату закинь, на горище. Рудч. Ск. II. 124.

Горі, нар. Вверхъ. Іде Мар'я горі драбиночкою. Гол. IV. Горі, рибки, горі, горі бистров водов. Гол. I. 337.

Горі́вка, ки, ж. = Горілка. Лукаш. 112. Грин. III. 349. Ум. Горі́вонька. Грин. III. 86. Горівочка.

Горідчик, ка, м. Ум. отъ город.

Горі́жний, а, е. Огражденный? Старими людьми село порадне, парубочками село горіжне, а дівоньками село весело. АД. I. 50.

Горі́знач, нар. Лежа на спинѣ. Черк. у.

Го́рій и горі́йше, нар. Хуже, горше. О. 1861. VIII. 31. Кепсько, Григорій, що далі, то горій. Нп. Ой лихо, лихо, де свекруха є, а ще горійше, де є обоє. Чуб. V. 704.

Горі́йший, а, е. Худшій, горшій. Немає й не буде горійшої муки. Грин. III. 300.

Горі́лий, а, е. Горѣлый. Межи вами женишище, як горілеє днище. Мет. 195. Горілий пеньок. Грин. I. 65.

Горі́ли́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.

Горі́лиця, ці, ж. = Горілка. К. ЦН. 281. Горілице оковита, кажуть тебе люде пити. Чуб. V. 1099.

Горі́лка, ки, ж. Водка, хлѣбное вино. Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. Ном. № 2093. Без горілки — нема говірки.